Оксана Кондратенко на відкритті виставки. Фото: Ірина Дідошак Жителька Краматорська їздила в експедиції, під час яких вдалося віднайти етнографічні скарби сходу України. Зокрема, рушники, жіночі строї, хатні ікони, божники, предмети побуту, старі фото, прикраси тощо. Експонати датуються кінцем XVIII, XIX і XX століттями. Минулого року експозицію вдалося вивезти краматорчанці Ганні Ощепковій, яка евакуювала власний бізнес на Івано-Франківщину товарним вагоном.
У коментарі «Вікнам» Ганна Ощепкова розповіла, що спочатку в колекції Оксани Проселкової були родові речі, які належали її бабусі. Потім кількість старожитностей почала збільшуватися, адже колекціонерка почала їздити в експедиції. Бувало, що люди віддавали речі з власної ініціативи, а дещо знаходили і по старих закинутих хатах. Окрім того, Оксана Проселкова записувала автентичні співи. Так і вдалося зібрати чималу експозицію.
Спочатку метою евакуації з Краматорська було просто збереження унікальної колекції. Адже російські окупанти в першу чергу знищують осередки української культури. Але потім вирішили показати скарби Слобожанщини на заході України, щоб допомогти розвіяти стереотипи про регіон. Як не безродний промисловий "Донбас", а саме Донеччину: на півночі — це у нас Слобожанщина, на півдні — Приазов’я. Це — вільний козацький край, переконує уродженка Краматорська Ганна Ощепкова.
Зберігачка колекції одразу акцентує на семи жіночих строях. Елементи одягу та прикраси — зі скрині однієї господині. Знахідки датуються XIX- XX ст. Костюми складаються з вишитих сорочок, жилеток, хустин, прикрас, фартухів. Особисто Ганну Ощепкову вражає і той факт, що на стандартні манекени на вбрання виявилися занадто великими, тому довелося обирати щонайменші. Це свідчить про те, що наші прабабусі були дуже стрункими й мали тонкі талії.
Серед експонатів бачимо весільні воскові та дерев'яні вінки, які здебільшого виготовлялися на теренах центральної України. Такі аксесуари одягали нареченій, коли мали виходити заміж. Варто відзначити, що коли молодятам батьки дарували парні ікони, то в кіот вставляли вінок молодої, який там зберігався, прикрашаючи образ.
Найстарішими елементами експозиції є ткані рушники під хліби кінець XIX ст. Як відомо, господині рушниками накривали хліб-сіль на столі та діжу після випікання хліба.
Ще існувала традиція прикрашати ікони рушниками, які мали назву «божники». Їх вішали так, щоб прикрити ікону зверху і з боків, але не закривати лики. Найчастіше образи стояли не на полицях, а висіли у спеціальному кутку. Тому рушники ще мали іншу назву — покутні. Божники вишивалися на вузькому лляному полотні довжиною до 4 м і більше, але оздоблювали їх тільки по одному краю і на кінцях.
Серед сакральних речей є чимало ікон. В часи радянської влади люди часто самі малювали ікони на різних підручних засобах — кусках дерева, паперу тощо. Адже в ті часи церква була заборонена, ікони не продавали, а художники писали їх рідко.
Головна зберігачка фондів «Музейно-виставкового центру» Оксана Кондратенко зазначила, що в теперішніх обставинах дуже важливо об'єднувати країну різними способами. Дана експозиція буде ще однією можливістю пізнати детальніше українську культуру. Так, аналізуючи виставку, прослідковується відмінність між слобожанською культурою та бойківською. Зокрема, нашому регіону властиві геометричні орнаменти, а східному — квіткові мотиви.
Оксана Кондратенко додала, що зображені герби російської імперії на кролевецьких рушниках потрібно сприймати як етнографічний факт.
"Наш регіон був в складі Австрійської імперії, східний — в Російській імперії. Але ми залишилися однією нацією, одним народом. Ми повинні цей факт приймати, але переосмислювати як імперії впливали на культуру, що допомогло нам залишитися українцями, не стати австріяками й росіянами. Про це нам треба говорити по-дорослому, не заперечувати, що цього не було. Важливо нам свою історію переосмислювати по-новому".
Відкриття виставки старожитностей Слобожанщини від "Етнофундації Рід" відбулося 23 липня у виставковій залі Калуші. Експозицію можна побачити впродовж місяця. Виставкова зала працює з середи по неділю, з 11:00 до 19:00.
Ірина БОРАЧОК, журналістка
