У червні 2022 року Олег Перегуда загинув на Донеччині. У 2021 році в Олега виникла ідея заснувати реабілітаційний центр для ветеранів. Через широкомасштабне вторгнення він повернувся на фронт. У червні 2022 року загинув на Донеччині. Після смерті чоловіка Василина з побратимами Олега створює реабілітаційний центр “4.5.0. Прикарпаття” на Калущині. Облаштовують його на базі закинутої водонапірної станції “Хотінь”, інформують "Вікна" з посиланням на сайт "Глузд".
“Він хотів змінювати нашу державу на краще”
“До АТО / ООС Олег працював у податковій, потім у військкоматі. Спочатку чоловік пішов на Майдан, а згодом на війну. Коли повернувся з фронту, напевно, як кожен воїн, стикнувся з адаптацією до мирного життя. Я не знала, як допомогти, не розуміла, які слова підібрати, щоб підтримати. Йому було важко влитися у звичне русло. Олег почав шукати себе, до попередньої справи повертатися не хотів, тому постало питання, що робити далі. Він хотів змінювати нашу державу на краще. Тоді Олег став одним із засновників фірми, де розробляли різні розумні прилади для лікарень — приліжкові панелі, систему виклику персоналу”, — розповідає Василина.
Олег поспілкувався з побратимами й зрозумів, що не лише він не може адаптуватися до цивільного життя. Так зародилася ідея реабілітаційного центру для ветеранів. Олег радився з дружиною та військовими, як втілювати у життя цю ідею.
“Ми з чоловіком родом з Калущини: він з одного села, а я з сусіднього. Після одруження деякий час жили там, пізніше перебралися до Івано-Франківська. Кожних вихідних ми приїжджали до батьків. Коли Олег вирішив створити реабілітаційний центр, із розташуванням сумнівів не було, ми одразу обрали приміщення на околиці Калуша”.
“Це була його мрія”
Василина каже, що над назвою реабілітаційного центру думали довго. Вона має бути близькою для ветеранів. “4.5.0.” — це кодування військових, яке означає, що все добре. Зараз це поширена назва, тому додали слово “Прикарпаття”, щоб не виникало плутанини.
“Коли почалося широкомасштабне вторгнення, мій чоловік пішов воювати і загинув. Я дуже хочу, щоб цей проєкт працював, — це була його мрія. Він ідейний натхненник і засновник реабілітаційного центру. Я долучалася лише з порадами на майбутнє. Продовжити його справу — це виклик для мене, який не дає зупинитися, а дарує сили та потуги рухатися далі. У майбутньому хочу додати в назву центру його ім’я.
Таких жінок, як я, багато. Ніякої сили у мені немає, є бажання щось робити для наших хлопців. Я хочу, щоб люди розуміли: війна триває. Ми повинні робити все для перемоги на своєму фронті”, — розповідає Василина.
“Я розумію, що маю створити таке місце, де ветерани зможуть якнайшвидше відновитись, знайти мету й мотивацію жити далі. Я спілкуюся з багатьма військовими — побратимами чоловіка, брата. Також, перебуваючи в лікарні, бачу, що хлопці, які повертаються з фронту з важкими пораненнями, не зупиняються. Вони хочуть якнайшвидше відновитись та знову їхати на фронт, щоб захистити нас, дати мирне небо та спокій”.
“…щоб ветерани знайшли себе”
Реабілітаційний центр допомагатиме ветеранам відновитись фізично та психологічно. Також там будуть групи психологічної підтримки для сімей військових, аби готувати їх до повернення воїна додому.
“Наш основний напрям — це соціалізація ветеранів, аби вони впевнено крокували у цивільне життя. У центрі будемо відштовхуватися від потреб наших бійців. Плануємо проводити різні тренінги та курси, щоб кожен із них знайшов себе. Будемо застосовувати усі можливі техніки та методи, які можуть допомогти бійцям. Ми станемо платформою між військовим і цивільним життям”.
За словами Василини, у реабілітаційному центрі буде:
- спортивний майданчик,
- масажний кабінет,
- спортивний зал із мобільними тренажерами та реабілітаційним обладнанням.
Працюватимуть у центрі:
- реабілітологи,
- терапевти та ерготерапевти,
- масажисти,
- психологи,
- військові капелани.
На території буде спортивний майданчик, теплиці та вулики.
Поки що майбутній реабілітаційний центр потребує капітального ремонту, команда взяла приміщення в довгострокову оренду. Роботи вже почали, але бракує коштів, тож ремонт просувається повільно.
“Я не знаю, коли ми відкриємо центр, — це питання не одного дня. Проєкт благодійний, тому використовуємо кошти людей, які долучаються. Реконструкція приміщення потребує суттєвих витрат, обладнання теж не є дешевим. Поки що у нас така сума, що говорити про відкриття центру важко. Ми починаємо ремонтні роботи, але все залежить від фінансування. Якщо знайдуться люди, які повірять у цей проєкт і долучаться коштами, тоді можна говорити, що він може бути відкритий найближчим часом. Адже є люди, які готові працювати безплатно, потрібні лише матеріали”, — розповідає Василина.
Долучайся фінансово до створення майбутнього реабілітаційного центру для військових “4.5.0. Прикарпаття”:
посилання на банку;
номер картки банки: 5375 4112 0596 0722.
Василина каже, що їм необхідні будівельні матеріали, а ще вікна та двері. Також охочі мають можливість долучитися до різних робіт — покосити, встановити огорожу, лагодити приміщення. Будь-яка допомога дуже корисна.
