З татом попрощалися дві донечки. Фото: Калуська міська рада Як повідомляли «Вікна», військовослужбовець служив командиром взводу протитанкових ракетних комплексів. Загинув 2 серпня 2023 року в результаті мінометного обстрілу в зоні бойових дій на Харківщині.
Роман Корвацький народився 10 серпня 1980 року в Калуші. У 1986 році пішов до першого класу Калуської ЗОШ I-III ступенів №10 (зараз — ліцей). Згодом вступив до Національного університету «Львівська політехніка». Після закінчення вуишу працював на заводі «Карпатська кераміка», де познайомився з майбутньою дружиною Роксоланою. Перебував на різних посадах, останнім часом — начальником цеху.
У 2009 році одружився. В шлюбі народилися дві донечки — Карина і Злата. У 2015 році Роман Корвацький став на захист Батьківщини. Прослужив у зоні АТО /ООС півтора року. Мав теплі відносини з братом Ярославом, з яким були членами СУМу. Також безмежно любив єдину сестру Наталію.
У 2022 році після повномасштабного вторгнення росії Роман Корвацький зголосився добровольцем на війну. 10 серпня цього року Герою виповнилося б 43 роки. А у вересні Роман і Роксолана святкували б 14 років сімейного життя.
Вихователька дитячого садка «Калинка» Галина Хома розповіла «Вікнам», що знала особисто Героя і його родину. Адже Роман Корвацький відводив до дитячого садка обох доньок і завжди цікавився ними.
«Це прекрасна сім'я… Роман — чуйна людина. Завжди відгукався, допомагав в садочку, був активним батьком, справжнім взірцем. Коли в Каринки був випускний в садку, танцював з нею. Злата не менше любила свого тата, розповідала віршики про нього, мріяла, що він повернеться додому. Мама в дівчаток чудова, піклується про дітей і родину. Велику роль в родині відіграє дідусь, який часто запитує про дітей та онуків», — зазначила Галина Степанівна.
Тесть загиблого бійця Семен Квасній розповів, що свого зятя називав завжди Ромчиком — ніяк не інакше. Каже, що він був добрим сином, чоловіком і батьком. Сім'я для нього була на першому місці. Дуже любив дітей і кохану дружину. А ще — Україну і рідне місто Калуш. Так, загиблий пішов воювати ще в 2015 році. Тоді рідні переконували його не йти, а подумати про роботу за кордоном. Та Роман не хотів цього слухати. Якщо не я, то хто піде воювати, — казав Герой.
З болем в серці пригадує Семен Ярославович, як прийшла звістка про смерть Романа.
«Я не повірив, що Роман загинув…Прийшло голосове повідомлення на телефон дружини. Командир повідомив про миттєву смерть… В той день були двічі на завданні. Під час артилерійського обстрілу двоє побратимів отримали контузію. А в нього було пряме попадання…»
У церкві Святого Архистратига УГКЦ провели відправу за загиблим військовослужбовцем. Всі охочі мали можливість підійти до труни і попрощатися з Романом Корвацьким.
Поховали Героя на Алеї Слави міського кладовища.
Ірина БОРАЧОК, журналістка
