Про це повідомляє Провінція Пресвятої Тройці Сестер Чину Святого Василія Великого в Україні, інформують «Вікна».
«Нехай Господь прийме Свою вірну слугиню в небесні оселі! Вічная пам'ять!» — ідеться в повідомленні.
Похоронні богослужіння за упокій матері Василії у Монастирі сестер Василіянок у Войнилові.
- 8 серпня, 18.00 — монаший Парастас;
- 9 серпня, 11.00 — похоронні богослужіння.
Як повідомляли "Вікна", мати Василія Аріадна Николайчук народилася 9 лютого 1926 року в Надвірній. Мати була донькою священника, походила із віруючої родини. Батько Микола Николайчук був адвокатом. У роки Першої світової війни був офіцером австрійської армїі, а опісля — вступив до лав Української Галицької Армії, де воював під проводом генерала Мирона Тарнавського, був поручником, воював на східній Україні з більшовиками. Згодом був головою читальні «Просвіта», очолював осередок ОУН, був керівником хору.
Дідусь по материнській лінії, о. Любомир Зарицький, був парохом у Войнилові. Перебував у таборі в Талєргові, а згодом — проживав у Войнилові, де помер у статусі греко-католицького священника.
Невдовзі після приходу більшовиків 22 жовтня 1939 року було арештовано батька Аріадни Николайчук, якого більше ніколи не бачили в живих. А його дружину, доньку та сина зіслали в Казахстан.
Повернулися 22 травня 1946 року. Після завершення школи навчалася заочно в Львівському політехнічому інституті. Після закінчення другого курсу в липні 1950 року її знову заарештували. Спершу перебувала у Львівській тюрмі, згодом була у Золочеві, а потім завезли на 10 років у Тайшерський лагер. Саме там вона стала свідком сильної віри людей в Бога.
Важко працюючи на лісоповалі, долаючи по 10-15 кілометрів щодня, репресовані постійно молилися, «по-тихому» святкували свята, постили.
У 1956 році за амністією людей почали відпускати з таборів. Мати Василія приїхала до Калуша, а звідси — пішла до сестер у Войнилів, де і залишилася.
Більше про мати Василію — в публікації "Вікон" "95-річна мати Василія Николайчук з монастиря у Войнилові пережила репресії".