Операції й важкі болі він проходив як воїн. Не скаржився, навпаки переживав, що не зможе повернутись до своїх Іван Сорочинський з села Явче Рогатинської ще в грудні 2017 року вперше став до лав війська. У складі 109-ого окремого гірсько-штурмового батальйону до лютого 2020 року виконував бойові завдання на Сході країни. Згодом вирішив "зняти своє звичне життя із паузи", повернутися у рідне село.
Придбав дім, працював на Львівській залізниці, цінував моменти з близькими, повідомляє Рогатинська міська рада, інформують "Вікна".
24 лютого 2022 року сержант Іван Сорочинський повернувся до рідного 109 батальйону 10 гірсько-штурмової бригади, продовжив відбивати руйнівну силу "руського міра", який ринув на Україну. Маючи бойовий досвід, брав участь у важких боях.
Емоційна "міна" війни, кілька контузій спровокували важку недугу — онкологію. Тож тривалий час Іван Сорочинський змушений був вести ще один фронт — боротьби за своє життя. Операції й важкі болі він проходив як воїн. Не скаржився, навпаки переживав, що не зможе повернутись до своїх.
Навіть проходячи складне лікування і розуміючи, що недуга перемагає, військовий не складав руки. Він підтримував побратимів, передав у зону бойових дій 5 автомобілів, які придбав власним коштом.
Та 13 серпня серце Захисника зупинилося назавжди. Цієї миті багато хто втратив друга, побратима, чудову людину.
"Іван Сорочинський був кращим. Його дуже поважали побратими, переживали його здоров’ям, — згадує військовий Тарас Хандога. — Прямий, безкомпромісний, щирий, відповідальний, чудова людина і Воїн. Таким він запам'ятався усім".
14 серпня 2023 року у селі Явче відбулося прощання з Захисником. Рогатинська міська рада висловлює щире співчуття родині і близьким Воїна.
Довідка. Іван Романович Сорочинський народився 20 січня 1970 року у селі Явче (Межигаї). Виховувався у багатодітній родині, де зростало 6 дітей.
Закінчив Явченську середню школу та Бурштинське професійно-технічне училище №20. Пройшов службу в армії. Відтак з дружиною Ларисою створили сім’ю у селі Журів. Виховали троє дітей: сина Тараса, доньок Марію і Катерину.
З 8 грудня 2017 рjre до 12 лютого 2020 року став на захист України.
Від початку повномасштабного вторгнення продовжив службу у 109 окремому гірсько-штурмовому батальйоні, що входить до складу 10 окремої гірсько-штурмової бригади.
У зв'язку з невиліковною недугою повернувся у рідне село, де проживав до останніх днів. Відійшов у вічність 13 серпня 2023 року.
