Місцеві жителі спочатку негативно сприйняли освітлення вокзалу, вважали його чимось потойбічним. Макет вокзалу розташовується в корпоративному музеї "Прикарпаттяобленерго". Залізничний вокзал в 1897 році освітила німецька електротехнічна фірма "Сіменс і Гальське". На той час вартість освітлення за рік становила 42 тисяч ринських злотих, коли середня місячна зарплата дорівнювала 50 злотих, інформує "Прикарпаттяобленерго".
До слова, місцеві жителі спочатку негативно сприйняли освітлення вокзалу, вважали його чимось потойбічним. Але далі споживання електроенергії по місту зростало, а сам вокзал видозмінювався і розширювався. Сьогодні він залишається окрасою міста.
Трохи згодом, у 1913 році, в Станиславові з’явився ще один електрифікований об’єкт — пасажирський ліфт, що розташовувався в готелі "Уніон" (тепер бізнес-центр "Київ" на вулиці Незалежності). Ліфт тоді відрізнявся від сучасних. Його рухом керували ліфтери за допомогою важелю реостата, під’єднаного до електродвигуна. Пасажир мав натиснути кнопку дзвоника, який лунав у кабінці ліфтера, що постійно чергував внизу. Якщо клієнт був на четвертому поверсі, то дзвонив чотири рази.
Сьогодні макет найдавнішого ліфта також розташований в корпоративному музеї "Прикарпаттяобленерго". Заввишки він 2,5 метри. Стальний каркас імітує поверхи, між якими рухається кабінка. Кожен відвідувач музею може самотужки привести ліфт в дію, покрутивши колесо ручного приводу генератора, що розміщений поруч.
