ВІКНА 22 роки поруч!

У Калуші два незадіяні дитячі садочки можуть прийняти до 400 переселенців

16 серпня у рамках робочої поїздки народних депутатів України з міжфракційного об’єднання "ВПО України" на Калущину відбулося засідання "круглого столу" за участі представників обласної та районної військових адміністрацій, голів громад Калуського району та громадських організацій, які опікуються проблемами внутрішньо переміщених осіб.
Переглядів: 1301
Влада Калуської громади шукає допомогу для облаштування соціального житла для переселенців. Фото: Міська рада

Робоча виїзна сесія міжфракційного депутатського об’єднання на Івано-Франківщині розпочалася 12 серпня з великої наради за участі представників влади, відповідних міністерств, волонтерських організацій, фондів і бізнесу. Народні депутати мають намір відвідати усі райони області, повідомляють "Вікна".

Як йшлося під час "круглого столу", внутрішньо переміщені особи проживатимуть у тилових громадах не лише до закінчення війни, а як мінімум ще кілька років, оскільки у багатьох житло зруйноване, в зоні бойових дій є повністю зруйновані міста, а на відбудову потрібні будуть роки.

Від початку війни в Калуському районі було зареєстровано 32 233 внутрішньо переміщених осіб. Частина людей повернулися додому (наприклад, після деокупації Київщини), частина виїхали за кордон. Станом на зараз в районі є 17 099 внутрішньо переміщених осіб. На Калущині функціонують 7 прихистків на 226 місць. Зараз тут проживає 178 людей. У чотирьох громадах тривають будівельні роботи з облаштування житла ще для близько сотні вимушених переселенців.  В закладах загальної середньої освіти району навчаються 829 дітей з числа внутрішньо переміщених осіб.

Більшість вимушених переселенців проживають в орендованих квартирах. Причому проблемою для них є орендна плата, вона зросла в середньому у півтора рази. Як повідомив на засіданні волонтер з Херсонщини Максим Козлов, який з сім’єю переїхав до Калуша, він знімає двокімнатну квартиру в середньому стані за 9 тис. гривень на місяць. Причому поміняв уже п’ять квартир. Мотивацією для переїзду було підвищення орендної плати власниками. Зважаючи, що житло, як правило, віддають у найм без оформлення документів та сплати податків, місцевій владі порадили співпрацювати з податківцями щодо виявлення таких випадків. Це також дозволить наповнювати місцеві бюджети.

Проблемою є також робочі місця для вимушених переселенців. Крім того, зросло навантаження на системи соціального захисту, освіту, охорону здоров’я громад і не усі з них мають у бюджетах податок з доходів фізичних осіб військових для забезпечення потреб, які зростають.

В Калуському районі є 29 релокованих підприємств, з них 16 ведуть виробничу діяльність. До речі, більшість релокованих підприємств обрали Калуш – до громади переїхало орієнтовно 25 підприємств, з них 14 розпочали роботу.

Загалом з початку війни у Калуській громаді було зареєстровано 12 270 внутрішньо переміщених осіб, зараз їх є 5 906. Функціонують три прихистки в Калуші, селах Мостище і Боднарів, де загалом проживає 95 осіб. Міський голова Андрій Найда озвучив результати опитування вимушених переселенців: 421 повідомив, що працевлаштувався, 157 хочуть знайти роботу, а 185 не мають такого наміру.

Проблеми, у розв’язанні яких калуська влада розраховує на допомогу законодавців:

  • допомога у вирішенні питання влаштування соціального житла для внутрішньо переміщених осіб (у Калуші є два незадіяні дитячі садочки, де можна влаштувати таке житло для 300-400 людей, однак в діючому законодавчому полі на нього зможуть претендувати й інші люди);
  • допомога у реєстрації індустріальних парків, де створюватимуть робочі місця (калуська влада подала на реєстрацію комунальний індустріальний парк у Калуші і приватний у Боднарові, однак через бюрократичні перепони рішень немає).

Також міська влада зацікавлена у тому, щоб діти вимушених переселенців відвідували дитячі садочки і очно навчалися у школах громади (у такому разі відбуватиметься їхня соціалізація, а бюджет громади отримає більше освітньої субвенції, однак, з іншого боку, роботу втратять вчителі шкіл громад, звідки приїхали діти і де вони навчаються дистанційно), а також у залученні внутрішньо-переміщених осіб до суспільно-корисних робіт, пов’язаних з забезпеченням життєдіяльності громади.