Через прокляту війну батько з сином так і не попрощався Мар’ян Бігун — сапер-мінер 110-ої механізованої бригади. Народився 17 серпня 1989 року в селі Студінка на Калущині.
З дитинства ріс наполегливим та цілеспрямованим хлопчиком. Був помічником та опорою для родини, надійною підтримкою для брата Дмитра. Навчався в школі I-III ступенів села Cтудінка. Відтак у Войнилівському ПТУ №34 за фахом «Слюсар із ремонту автомобілів, водій категорії B, C», інформують "Вікна" з посиланням на проєкт "Спогади України".
За час навчання себе зарекомендував як врівноважений, працьовитий, товариський хлопець з високою громадською позицією. Восени 2007 року був призваний на строкову службу до Збройних сил України у місто Гайсин, а далі — направлений в штурмову авіацію у Миколаїв.
Повернувшись додому, влаштувався в охоронну службу підприємства «Лукор». А з 2013 року став охоронцем на ТзОВ «Даноша».
Мар'ян Бігун був патріотом не на словах, а насправді не міг змиритися з тим, що російські окупанти топчуть українську землю. Тож чоловік став на захист східних рубежів країни у зоні АТО в складі 5-го батальйону територіальної оборони Прикарпаття.
Вірний, безстрашний побратим на позивний «Камазик», бо був водієм КамАЗу. Так про Мар'яна відгукуються товариші 128-ї гірсько-штурмової бригади. При виконанні бойового завдання у селі Чорнухино Луганської області 23 січня 2015 року воїн отримав поранення. І після лікування до червня 2015 року знову став у стрій.
Військова служба тісно перепліталася з цивільним життям. Рік пропрацювавши на ТзОВ «Даноша», Мар'ян знову стає на захист України з 21 липня 2016 по 27 липня 2017 року. Цього разу направлений в роту розвідки 14-ї бригади міста Володимир-Волинський.
За участь у бойових діях отримав вісім нагород серед них медаль «Захисникові Вітчизни» (2015) та почесний нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі третього ступеня» (2016).
Після закінчення контракту повернувся додому до рідних та коханої дівчини Тетяни, яка чекала на нього.
21 листопада 2018 року одружився. У щасливому шлюбі з коханою прожили 4 роки. 30 грудня 2020 року в молодого подружжя народився первісток Данилко. Усі свої сили, час та мрії Мар'ян вкладав у сім’ю. Тому неодноразово виїжджав за кордон на роботу. Його поважали і цінували, було багато мрій планів, та, на жаль, усе перервала війна.
Почувши про масштабне вторгнення росії, чоловік залишив роботу в Польщі. 26 лютого, приїхавши додому, за дві години був у Калуському військкоматі.
«Хто як не я? Як буду жити, коли в такий час не буду на передовій», — це слова вірного присязі солдата, якого ніхто і ніщо не могло спинити.
Другого березня 2022 року був мобілізований до складу саперної бригади. 24 березня у родину прийшло велике горе — у дитячій обласній лікарні помер улюблений і єдиний син Данилко.
Через прокляту війну батько з сином так і не попрощався. Востаннє Мар'ян був на зв'язку 2 квітня. Понад два тижні рідні вірили, що воїн знайдеться живим. Але, на жаль, дива не сталося. Мужній захисник віддав своє життя за мир та спокій України 3 квітня 2022 року поблизу Авдіївки, що на Донеччині.
Свій останній спочинок Мар'ян Бігун знайшов 17 квітня 2022 року на кладовищі у селі Студінка.
19 серпня 2023 року в Студінці відкрили інтерактивну меморіальну дошку полеглому Героєві.