Свій останній спочинок Герой знайшов 17 серпня 2022 року у селі Томашівці. Фото: скрін з відео "Спогадів України" Василь Шевчук — позивний «Дєд», водій 8-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» ЗСУ.
Народився 14 жовтня 1970 року у селі Негівці, що на Калущині. Зростав у багатодітній сім'ї, був п'ятою дитиною у родині. Василь зростав рухливим, активним, життєрадісним. Змалку у всьому хотів бути подібним на старших братів Богдана, Ярослава та Дмитра, інформують "Вікна" з посиланням на проєкт "Спогади України".
Коли батьки важко працювали в колгоспі, старша сестра Олександра дбала про наймолодшого брата. Вперше купався в ополонці в 5 років, згадують старші брати.
«Наш Василько — це непосидючий хлопчина з побитими колінами і м'ячем у руці», — так говорила покійна мама Дарія.
Змалку любив спортивні ігри, тому після закінчення школи вступив до Івано-Франківського технікуму фізичного виховання, де добре навчався, здобував перемоги.
У 1989 році був призваний на строкову службу, яку відбував у Чехословаччині. Останні місяці виконував обов'язки командира роти.
Після армії працював вчителем Довговойнилівської школи та спортивним керівником у селі Негівці. А також продовжив навчання у Львівському інституті фізичної культури. Через фінансові труднощі був змушений поїхав працювати за кордон.
У 1998 році одружився із коханою дівчиною Дарією і переїхав жити у селі Томашівці Войнилівської територіальної громади. У щасливому подружжі народилося троє синів: Микола, Святослав та Тимофій.
З 2000-го повернувся до вчителювання, працював вчителем фізкультури у двох школах — Томашівській та Негівський, брав активну участь у громадському житті, змаганнях, фестивалях.
Василь Васильович був хорошим вчителем, його любили учні, поважали колеги.
У 2001 році разом із дружиною стали переможцями обласного телевізійного конкурсу «Серця двох». З 2009 року почав працювати на сезонних роботах, будівельником.
Також допомагав по селах копати криниці. Василь був добрим, щирим та працьовитим.
Після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року Василь Шевчук добровільно пішов до Калуського територіального центру комплектування і соціальної підтримки, щоб стати на захист своєї країни. Але його відразу не взяли. Проте у червні Василя мобілізували до лав 8 окремого гірсько-штурмового батальйону десятої бригади «Едельвейс» Збройних сил України. Чоловік обійняв посаду водія та вирушив на фронт. У спогадах побратимів чоловік залишиться мужнім та відважним воїном, здатним завжди прикрити спину, прийти на допомогу в будь-якій ситуації.
Загинув старший сержант Василь Шевчук 13 серпня 2022 року поблизу села Василівка на Донеччині, отримавши множинні осколкові поранення, не сумісні з життям. Захиснику був 51 рік.
Свій останній спочинок Герой знайшов 17 серпня 2022 року на кладовищі у селі Томашівці.
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Указом Президента України №269/2023 від 10 травня 2023 року Василя Шевчука було нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно), а в жовтні 2022-го — медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям».
20 серпня 2023 року в селі Томашівці Войнилівської громади на Івано-Франківщині було встановлено інтерактивну дошку загиблому Василю Шевчуку.
