Герой загинув у важких боях на Запорізькому напрямку. Вічна пам’ять! Про смерть військовослужбовця повідомила Рогатинська міська територіальна громада, інформують "Вікна".
Дмитро Осташук народився 5 листопада 1963 року у с. Зелена Надвірнянського району. Після закінчення дев’ятирічної школи в рідному селі продовжив навчання в лісотехнічному технікумі м. Хуст, а далі — проходив службу в армії.
У 1987 році Дмитро Осташук створює сім’ю, разом з дружиною виховують двох дітей — синочка Олександра та донечку Олечку. Водночас в 1987-1990 майбутній Герой здобуває освіту у Харківському воєнному училищі ракетних військ.
У 1990 році розпочинається нова сторінка у житті родини Осташуків, вони переїжджають на Рогатинщину, у затишне село Добринів. Близько 18 років Дмитро Осташук працює майстром лісу у Пуківському лісництві, згодом — на будівництві в Івано-Франківську.
Історія боротьби Дмитра Осташука за Україну розпочалась у березні 2022-го. Захисник добровільно пішов захищати рідну державу. Під час служби виконував обов’язки штаб-сержанта. За плечима Воїна бойові завдання на території Дніпропетровської і Запорізької областей.
Дмитро Осташук важко переживав втрату своїх хлопців, особливо молодих. За них завжди говорив з трепетом й постійно називав "мої діти". Бо й справді, більшість із воїнів за віком, як діти, тому по-батьківськи хотів, щоб були в безпеці. Останній раз, коли навідувався на Рогатинщину, проводив в останню дорогу одного із них.
25 серпня не стало й самого Захисника. Трагічний дзвінок із фронту надійшов після Дня Незалежності: "Дмитро Осташук загинув під час виконання бойового завдання". Загинув за два місяці до завершення своєї служби. Без найріднішої людини залишились дружина, син, донька, онуки Тетянка, Владиславчик, Артурчик, сестра Галина, брати Іван та Василь.
Ще кілька років тому, здається, усе попереду — старість в оточенні улюблених онуків. Але через Дмитро Осташук не дочекав сивої-сивої старості. Війна. Обов’язок. Важкі бої на Запорізькому напрямку, які зупинили лік його років життя. Назавжди 60.
Сусіди згадують, що воїн був неймовірною людиною: чуйний, безвідмовний, добряк за характером, хороший сім’янин.
"Схиляємо голову перед подвигом нашого Героя. Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким та бойовим побратимам. Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати, проте світлі спогади про Героя України завжди будуть сильнішими за смерть. Спочивай з Богом, український Воїне!", — зазначили у Рогатинській громаді.
