До Дня Незалежності Марію Корчинську нагородили відзнакою ЗСУ "Золотий хрест". До військової служби Марія Корчинська майже два роки пропрацювала в Івано-Франківському обласному бюро судово-медичної експертизи та декілька місяців — у Центрі реабілітації обласної клінічної лікарні. Коли їхала на службу, думала, що на посаду старшого бойового медика роти, але на місці стала фельдшером евакуаційної машини на стабілізаційному пункті, щоб надавати допомогу пораненим, повідомили в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні.
Марія Корчинська розповідає, що на фронті треба швидко здобувати нові навички:
"От я не вміла стріляти, а тепер вже вмію і гарно стріляю. Не тільки з автомата, а й зі снайперських гвинтівок. Мені ніхто не каже того робити, але я сама розумію, що може знадобитися. Потрібно вміти все й розуміти, щоти зможеш це зробити".
Після роботи на еваці, Марію Корчинську перевели в медроту. Зараз вона — медсестра лікувального відділення, яке лиш починає функціонувати. Каже, що головне в її роботі з пораненими — це відключити емпатію:
"Коли людина кричить від болю, а я буду стояти і її жаліти, то я їй не допоможу. Деколи з військовим треба підтримувати розмову, психологічно заспокоювати, але коли буває великий наплив, на це немає часу".
Найважча ситуація для Марії — це коли привозять людину, дивишся на неї і розумієш, що вона вже помирає.
"Проводиш заходи реанімації, намагаєшся її врятувати, але знаєш, що ти безсилий, бо поранення несумісне з життям. І оце таке дуже важке відчуття, що просто не передати", — ділиться військова медсестра.
І таких випадків, за її словами, чимало. За останні три місяці від прильотів у них загинуло 11 людей, раніше стільки не було. А коли йде штурм, наступ, прорив, то пацієнтів є велика кількість. Одного разу за п’ять днів боїв було понад 370 "трьохсотих".
Марія і сама була поранена. Це сталося 9 червня під час обстрілу лікарні.
"Ми надавали допомогу хлопцям, капали. Повертаю голову вбік, бачу, як стіна подроблена летить у мою сторону. Ступаю на ногу, тут мені прилітає в спину — і я просто паду. І все починає дуже швидко рухатись, падає по мені, сиплеться".
Дівчина отримала забій грудної клітки, осколкове поранення долоні й ноги. Шість днів пролежала в лікарні у Запоріжжі — і продовжила допомагати пораненим. У серпні дівчині дали відпустку. А поки вона відпочивала вдома, з частини повідомили, що до Дня Незалежності її нагородили відзнакою ЗСУ "Золотий хрест". Марія скромно каже, що нагорода була для неї несподіваною і що є багато людей, які заслуговують на це.
Після закінчення війни, Марія Корчинська хотіла б якийсь час відпочити, а далі, можливо, буде шукати себе як психолог, щоб надавати допомогу людям, які перейшли через війну.
