Василь Тимків служив стрільцем у легендарній 10-ій гірсько-штурмовій бригаді "Едельвейс" Як повідомляли "Вікна", солдат Василь Тимків служив стрільцем стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону. Загинув 16 червня 2023 року внаслідок танкового обстрілу на Донеччині.
Народився Василь Тимків 30 січня 1971 року в селі Підмихайля. Зростав добрим і чуйним, був вірним другом, хорошим порадником, душею компанії. Після закінчення школи вступив до Івано-Франківського професійно-технічного училища №19. Військову службу проходив у Тамбові.
У 1995 році познайомився з дівчиною Русланою, яка через чотири роки стала йому дружиною. В шлюбі народився син Руслан та донька Юлія.
Відкрили меморіальну дошку дружина Руслана, син Руслан і дочка Юлія. А освятив пам'ятний знак о. Богдан Челядин.
Митрофорний протоієрей о. Богдан Челядин звернувшись до присутніх наголосив, що полеглий захисник виконав головну заповідь любові, віддавши життя заради українського народу. А ще отцю пригадалися слова із відомої української пісні "Яворина", йдеться у відео ТРК "Незалежність".
"Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну. Певно, в тому є та найважча провина моя… В той день і місяць нашу громаду сколихнула жахлива новина, всі плакали. Всі знали його як доброго чоловіка, слухняного, доброго. І коли його привезли, всі стали на коліна, це була наша шана. А сьогодні він спочиває на цвинтарі. Він живе у пам'яті нашого серця, громади. Василь Тимків став Героєм. Завдяки таким Героям ви, діти, навчаєтеся, ми працюємо, а Герой святкує, але на небесах. Він чує нашу молитву і приймає її і дякує всім нам", — звернувся до присутніх священник.
Очільник Новицької громади Богдан Дадяк додав, що від початку повномасштабного вторгнення громада втратила дев'ятьох захисників. Серед них Михайло Білоус, Роман та Леонід Бутусіни, Віталій Романишин, Микола Іванишин, Микола Голіков, Микола Черпак, Федір Маруняк. А учнів ліцею закликав підходити до меморіальної дошки й переглядати життєвий шлях воїна, який загинув заради майбутнього України.
Товариш загиблого Андрій Мельник зазначив, що Василь Тимків вмів підтримати, допомагав словом і ділом. При цьому не хотів ні слави, ні матеріальних здобутків і не шукав легких шляхів. За кілька днів до фронту друзі перебували в Коломиї. Тоді Василь сказав, що це шлях в один бік і це його не зупинило.
Дружина Героя Руслана Тимків зазначила, що незабаром буде три місяці, як загинув її чоловік, а вона ще досі за звичкою чекає його з роботи:
"Я досі чекаю на його "привіт", "доброго ранку", "на добраніч"… Як мені цього дуже сильно бракує… Та війна забрала його в нас. Я так просила його і казала "Бережи себе". Він завжди мені казав: "Ти знаєш, я бережу, але тут таке пекло, ти собі просто не уявляєш". Його нема зараз поруч зі мною, але він завжди буде в моєму серці. Поки воно буде битися, він буде в моєму серці до кінця моїх днів. Вічна пам'ять тобі, мій коханий. Вічна пам'ять усім нашим Героям! Слава Україні".
