За словами військового, стояти на одній позиції з батьком — складно. Фото: з архіву Андрія Досюка До великої війни Андрій Досюк був студентом Чернівецького торговельно-економічного інституту та працював у магазині з продажу металу. Він — військовослужбовець у запасі. У 2019 році проходив строкову службу, пише "Суспільне".
"Перша моя думка тоді була: треба служити. Сказав начальнику, що їду додому збирати речі та йду у військкомат, бо не можу сидіти, склавши руки", — так для Андрія почалося 24 лютого 2022 року.
Андрія Досюка скерували у Коломийський батальйон 102 бригади й упродовж місяця хлопець проходив військовий вишкіл перед тим, як вирушити на фронт. Захисник воював на Ізюмському напрямку та робив "зачистки" в деокупованих населених пунктах Харківщини.
Воїн пригадує, як військових зустрічали у звільнених селах:
"Радість приносить те, що люди задоволені та раді бачити, що їх звільнили, і що наші зайшли в село. Це підіймає дух і ти аж такий піднесений, коли вони кажуть: "Дякуємо. Добре, що ви прийшли. Ми вас чекали". Визволяли їх не ми, а інші хлопці. Це було влітку. В них там — кавуни, дині, яблука, молоко. Вони все це приносили, що ми вже не могли їсти. Ми казали, щоб не несли. А вони: "Ні, будемо носити, поки ви тут". За той період кавунів та динь з'їв більше, ніж за все своє життя до війни".
У лютому 2023 року з Андрієм почав воювати його батько.
"Батько виходить "по формі" з машини, він вже біля мене, і я розумію, що ми разом на війні. Тоді одразу таке відчуття — нам легше там бути. Зараз вже здається, що тато від початку зі мною служить. Ми разом воюємо і навіть живемо", — каже боєць.
За його словами, стояти на одній позиції з батьком складно.
"Допоки тата не було, то мені було не так страшно. А тепер він прийшов і я хвилююся не лише за себе, а й за нього. Навіть більше за батька переживаю. Я завжди кажу йому: "Не дивіться на мене, а думайте про себе". Але, звичайно, ми все одно переймаємося одне за одного", — додає Андрій Досюк.
У серпні 2023 року під час реабілітації воїн освідчився та одружився зі своєю коханою.
Після одруження військовий повернувся на Запорізький напрямок до своїх побратимів.
"Люди там виснажуються, хочуть додому, до сім'ї. Багато хто не бачив рідних від початку вторгнення. Тому чоловіки, хлопці мають розуміти, що рано чи пізно кожен має піти воювати", — говорить боєць.
