У нас — екологічно чистий мед порівняно з іншими країнами, каже пасічник Ярослав Муха каже: бджола карпатської породи — унікальна. Вона вилітає на медозбір у ті періоди, коли інші бджоли цього не роблять, має довший хоботок і бере нектар у квіток із дуже низьким вмістом цукру. Крім того, комаха довго працює, поїдає небагато меду, добре переносить хвороби й холод, пише "Суспільне".
"За часи Радянського Союзу карпатські бджоли були знищені, тому що завозилося багато різних популяцій бджіл, порід. Відбувалося виродження нашої чистої карпатської бджоли. Тож я собі поставив за мету знайти більш наближену до тої, якою карпатська бджола була раніше, зберегти її та покращити", — говорить бджоляр.
Ярослав каже: карпатські бджоли — миролюбні й спокійні. Процес виведення комахи триває роками. Основна матковивідна робота відбувається на пасіці, де розміщені вулики, які для бджіл чоловік змайстрував самотужки.
"У них живуть по дві сімейки. Одна — це сімейка-донор, а друга — сімейка-вихователька. З донора ми беремо рамочки з розплодом — підсилюємо виховательку, яка виховує уже личинки, з яких виходитимуть бджолині матки", — розповідає Ярослав Муха.
Є на пасіці Ярослава Мухи й корпусні вулики — для медозбору. На них він ставить додаткові рамки, з яких потім сім'я відкачує мед.
"З рамки, яка була внизу, ми мед ніколи не відкачуємо — залишаємо його бджолам на зиму. Це дозволяє нам не годувати їх цукром", — говорить пасічник.
Також у господарстві Ярослава Мухи є вулики, яким — понад 100 років. Вони, за його словами, змайстровані зі смереки й значно важчі за сучасні.
"Я починав із чотирьох вуликів. Правда, найбільшого з них не було: помер батько, і вулик подарували. Однак я його знайшов і все-таки повернув додому, щоб була реліквія. Цим вуликам більш як 100 років, тому що моєму батькові на сьогодні було б вже 100 років, а це — ще його батька", — розповідає Ярослав.
Є в господарстві бджоляра і нуклеусний парк — у вуликах, що входять до нього, бджолосім’ї ціле літо готують маток до парування з трутнем, каже Ярослав Муха.
"У такому вулику — чотири відділення. Тут живуть чотири маленькі сімейки, і з кожного боку є вихід — літничок. Також є годівничка, в яку ми даємо або медовий сироп, або медову ситу — розведений з водою мед, або канді — медову пасту з цукровою пудрою", — розповідає пасічник.
Загалом на пасіці Ярослава Мухи нині приблизно 280 бджолосімей. Утримувати та виводити особин карпатської породи держава не допомагає, тому доводиться працювати за власні гроші, а також із допомогою друзів, говорить дружина Ярослава Наталія Муха.
Це — не робота, це — життя з природою, це — наше здоров’я. Без бджіл — природи б не існувало і життя також", — каже жінка.
Аби знайти потрібних для селекції бджіл, Ярослав їздить в експедиції у гірські райони Івано-Франківщини.
"Для селекції я утримую місцевих бджіл, але "доливаю кров" чистої карпатки, яку знаходжу високо в горах", — розповідає Ярослав Муха.
Зі слів пасічника, відібраних під час експедиції бджіл він відправляє на аналіз у Чернівці та Німеччину. Звідти чоловікові надсилають результати. На подвір’ї пасічника діє його лабораторія, у якій Ярослав за допомогою спеціальних інструментів штучно запліднює маток бджіл.
"Ми підготовлюємо батьківські сім’ї — це трутневі сім’ї, де ми вирощуємо селекційного, породистого, гарного трутня. Він не вилітає на парування. Ми трутня там утримуємо, він дозріває. Тоді приносимо його в лабораторію і з допомогою різних інструментів під мікроскопом відбираємо в нього сперму у спеціальний капіляр", — розповідає Ярослав Муха.
Бджолину матку, відібрану з нуклеусного вулика, готують до операції. Її присипляють наркозом, кладуть у спеціальну пробірку і під мікроскопом запліднюють вісьмома мікролітрами сперми.
"Після цього бджолу поміщають в інкубатор приблизно на одну-дві години, щоб витримати в нормальних температурних умовах. І потім вона вже повертається до тих бджіл, серед яких виховувалася", — каже чоловік.
Ярослав Муха зізнається: свою справу хоче розвивати саме в Україні, адже це зараз — важливо.
"Мені надходить багато запрошень їхати за кордон — працювати у цій галузі. Виїду я, виїде інший — хто залишиться тут? Все пропаде. У нас — екологічно чистий мед порівняно з іншими країнами. А взяти унікальні меди Прикарпаття, Карпат, Закарпаття — це щось неймовірне. Якщо запустити цю галузь, запустити нашу селекційну роботу, то що в нас залишиться? Нічого", — каже Ярослав Муха.
