5 грудня 2022 року воїн отримав поранення, не сумісне із життям. Вічна пам'ять! Володимир Стус — кулеметник кулеметного взводу 3-го механізованого батальйону 24-ої окремої механізованої бригади імені Короля Данила.
Народився 24 вересня 1986 року в Калуші. Був старшим сином і опорою для батьків, другом та захисником для молодшої сестри Мирослави. Цікавився географією та точними науками, любив активний відпочинок, подорожувати горами, ідеться в проєкті "Спогади України", інформують "Вікна"
З дитинства мав загострене почуття справедливості та любив допомагати людям, був завжди справедливим та безкорисливим.
Навчався у Калуській загальноосвітній школі №3, де зустрів своїх найкращих друзів, з якими міцна дружба тривала впродовж усього життя.
Володя був свій серед своїх, свій серед чужих, згадують друзі. Добрий, веселий, інтроверт та інтелектуал. Інколи надто стриманий і непохитний, життєрадісний і оптимістичний у всіх життєвих ситуаціях. Людина, яка більше слухала, ніж говорила. Йому дивним чином давалося випромінювати спокій, умиротворення, мудрість і безтурботність.
Після розмови з ним навіть найскладніші проблеми видавалися легкими неприємностями. Безвідмовно допомагав у будь-якій життєвій ситуації.
У 2003 році вступив до Івано-Франківського університету нафти і газу на факультет «Автоматизації і комп'ютерних наук».
У 2008 році отримав спеціалізацію інженера-системотехніка. Працював на підприємствах Калуша «Сегежа», «Укрнафтогазбуд», «Полікем». Друзі та колеги згадують Володю як доброго, відповідального, завжди готового допомогти, спокійного та дружелюбного. Неодноразово їздив працювати за кордон у Польщу та Чехію.
У січні 2022 року за місяць до повномасштабного вторгнення повернувся з Чехії в Україну. Володимир багато читав, займався велосипедним спортом, гімнастикою. Любив опановувати щось нове: столярні, будівельні роботи, водіння легковими та вантажними автомобілями. Мав гострий розум і аналітичне мислення, цікавився винаходами, читав праці провідних науковців, які здобули Нобелівські премії. Крім того, мав золоті руки і любив майструвати.
1 вересня 2022 року був призваний до лав Збройних сил України за мобілізацією. Не маючи військової підготовки, мужньо пішов захищати рідну землю від окупантів. Він не міг вчинити по-іншому, адже понад усе цінував чесність і справедливість.
Військову підготовку проходив у Великобританії. Після повернення приєднався до кулеметного взводу третього батальйону 24-ої бригади імені короля Данила. Як кулеметник був відправлений у район Бахмута, що на Донеччині для виконання бойових завдань. Брав участь у запеклих боях з першого дня перебування там.
Не зважаючи на важку ситуацію під Бахмутом, Володимир разом із побратимами мужньо тримав оборону і робив усе, що від нього залежало, щоб виконати бойове завдання. Але, на жаль, зберегти життя не судилося.
1 грудня воїн востаннє вийшов на зв'язок із рідними, після чого відділення отримало завдання займати оборону в селі Опитне, що під Бахмутом. Як зазвичай перед останнім боєм командир спитав: чи всі готові? "Готові", — відповів Володимир разом із побратимами.
5 грудня 2022 року воїн отримав поранення, не сумісне із життям. Це було пряме попадання ворожої міни в окоп. Обірвалося молоде життя. Тепер Володимиру Стусу назавжди 36. Таким він залишаться в пам'яті рідних та близьких таким він увійшов в історію як Герой України.
Його внесок у перемогу неоціненний. Свій останній спочинок захисник знайшов 13 грудня на Алеї слави міського кладовища у Калуші.
Як відомо, 19 вересня 2023 року на фасаді Калуського ліцею №3 відкрили меморіальні дошки чотирьом випускникам, загиблим Героям, серед яких — Володимиру Стусу.
