Слова загиблого чоловіка — назавжди з Уляною Пасютою Дружина Дмитра Пасюти — Уляна Пасюта розповіла «Вікнам», що познайомилася пара влітку в 2012 році на Дніпровщині. Дмитро, уродженець Тлумача, якраз закінчив Миролюбівський аграрний професійний ліцей за спеціальністю «машиніст-тракторист». А Уляна поїхала погостювати на канікули до села, де жили бабуся і дідусь. Там і познайомилася з щирим та хорошим хлопцем, який представився Дмитром. Одразу виникла взаємна симпатія. Пара обмінялася номерами телефонів і почала спілкуватися. Відтак Уляна поїхала додому, до рідного Калуша. Розмови та зв'язок між закоханими не припинялися, не зважаючи на 1000 кілометрів відстані. Дмитро обіцяв дівчині, що приїде до неї.
«Раз пообіцяв, значить приїде точно», — казала дівчина.
Обіцянки юнак дотримався і в Калуш приїхав тоді з красивим букетом високих червоних троянд.
«Пам'ятаю, він боявся тоді, що я не вийду і не прийду зовсім», — пригадує Уляна.
Та все ж зустріч відбулося і закохані зрозуміли, що не можуть один без одного.
Згодом пара почала жити разом у Києві, де навчалася Уляна. Відтак дівчина завагітніла первістком і переїхала з Дмитром до Калуша. У 2014 році у сімꞌї народився син Самір.
«Чоловік вибрав імꞌя синові. Хотіли, щоб імꞌя було не таке як у всіх, а особливе», — пригадує Уляна.
Калуш Дмитрові сподобався — він одразу прикипів до міста душею. Тут працював, згодом — їздив за кордон. В останні роки працював в Дніпрі разом зі тестем.
Дружина згадує, що чоловік був дуже турботливим, щирим, добрим та товариським. А ще мав золоті руки, адже вмів все змайструвати та полагодити. Мав особливу любов до тварин. Мріяв завжди про собаку. І якось сину подарував чотириногого друга, якого назвали Міка. Тоді радості не було меж, пригадує дружина.
Після повномасштабного вторгнення росії у серпні 2022 року Дмитро отримав повістку. Наступного ж дня пішов з документами до військкомату, пройшов медкомісію. Важко було відпускати коханого на війну, тим паче, що сімꞌя до того вже пережила втрату: на той момент загинув швагро Дмитра — міський голова Тлумача Роман Круховський. Після таких подій ти реально дивишся на речі, оцінюєш небезпеку, розумієш, що може статися найгірше, каже дружина загиблого. Дмитро тоді сказав:
«В мене є син, я хочу подавати йому приклад».
22 серпня калушанин вирушив до військкомату з речами. Родина його провела. Проте сказали, що декілька днів треба зачекати і Дмитро повернувся додому. Він трохи зрадів, адже в сина 24 серпня був день народження, якраз на День Незалежності, а він дуже хотів побути на святі. Згодом чоловік впродовж двох місяців проходив військове навчання на Львівщині. Родина приїжджала до нього і щодня була на звꞌязку.
Якось Дмитро сказав, що зайнятий і передзвонить пізніше. Але так і не передзвонив. Тоді дружина навіть образилася на чоловіка. Але раптом Уляна чує дзвінок в двері і рідний голос:
«Відкрий мені двері».
Це був Дмитро. Його відпустили на два дні додому. Сімꞌя неймовірно зраділа зустрічі. Тоді чоловік сказав пророчі слова:
«Я, мабуть, звідти не повернуся».
Він наче відчував, каже дружина загиблого воїна.
Дружина почала заспокоювати Дмитра: мовляв, що все буде добре. Але військовий говорив це впевнено. Навіть сказав, що якщо з ним щось станеться, щоб поховати його в Калуші. А ще додав, що навіть, як його не стане, він завжди буде поруч.
Востаннє Дмитро подзвонив зранку і потім вже не виходив на звꞌязок. На той момент чоловік був у Донецькій області. Уляна надіялася, що, можливо, немає можливості вийти на звꞌязок. Однак пройшло декілька днів, а від чоловіка не було жодної звістки.
Згодом стало відомо, що в ніч на 3 грудня 2022 року Дмитро прийняв свій останній бій з ворогом поблизу села Курдюмівка Бахмутського району на Донеччині, отримавши вогнепальні поранення, не сумісні із життям. Уляна пригадує: тієї ночі їй навіть приснився сон, де їй кажуть, що її коханий загинув.
Дмитро Пасюта служив навідником мотопіхотного батальйону. Військовому тоді виповнилося всього 29 років. Похований воїн на Алеї слави міського кладовища.
Ірина БОРАЧОК, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
