На світлинах — військові, які штурмують позиції ворога. З бою захисники повертаються поранені, не усім вдається вижити. Фотографії оприлюднили у соцмережі "Інстаграм", інформують "Вікна".
"Обличчя тих, хто йде на штурм, знаючи, що може не повернутись. І обличчя тих, хто виходить з пекла, розуміючи, що тепер воно навіки з ними. За кожною відбитою посадкою, за кожним відбитим бліндажем та міліметром землі — кров наших людей. За півтори роки війни ці слова вже майже ніхто не сприймає, звучить як просто банальність. Але твоє ставлення різко змінюється, коли ти стоїш перед цими людьми і дивишся їм просто в очі. Відчуваєш весь той біль та страх, який здається просто неможливим опанувати, але вони його здолали. І долають щодня", — зазначають фотографи.
Костянтин та Влада Ліберови разом із військовими поїхали просто "на нуль". Водій машини розповів:
"Ті, хто кажуть, що їм не страшно, — брешуть. Страшно всім. Кожного разу страшно. Але ж ми тут".
Приїхавши, військові заступають на позиції.
"Напругу можна різати: треба в лічені хвилини вигрузити бк та провізію, ми стоїмо просто на відкритій місцевості в 200 метрах від ворога. Кожен "вихід" — всі на мить завмирають. Чуємо "прильот" десь в 300 метрах від нас. Машина забирає поранених та полеглого побратима. Їдуть всі разом. І мертві, і живі, в тісному кузові. Голова загиблого хлопця всю дорогу бʼється об мою руку. Це лише один день, один маленький епізод", — розповідають Ліберови.
Поділилися фотографи і історією про контуженого військового, з яким їхали у стабілізаційний пункт:
"Ще сорок хвилин назад він був в самому пеклі, впевнений, що не вийде звідси. Рушаючи медеваком в бік стабпункту, він починає говорити і не може зупинитись. Слова важко розібрати, в нього порушена координація та артикуляція, але ця фраза вкарбовується в свідомість: "Вони кажуть бути нормальними. Як після такого будеш нормальним?".
На фото — героїчні учасники штурму та медики 10-ої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс".