Син отримав нагороду загиблого батька: Фото: скрін з відео "Спогади України" Іван Жекало — молодший сержант, діловод штабу 21-го окремого мотопіхотного батальйону «Сармат», начальник складу взводу матеріального забезпечення.
Народився 1 листопада 1971 року в селі Голинь Калуського району, що на Івано-Франківщині. Зростав у багатодітній сім'ї. З ранніх років вирізнявся наполегливістю, гострим відчуттям справедливості, йдеться в проєкті "Спогади України", інформують "Вікна".
Навчався в Голинській загальноосвітній школі. Захоплювався футболом, мріяв здобути музичного світу. Після закінчення школи навчався у Войнилівському училищі, де здобув професію тракториста.
У 1990 році був призваний на службу до армії. Після проходження строкової служби працював на колії Львівської залізниці, кочегаром — у Голинській школі, у Брошнівському лісництві.
У 2000 році Івана одружився з Ольгою. Народилося двоє синів: Богдан, 2001 року народження, та Дмитро, 2008 року народження. Чоловік дуже любив та балував своїх синів. Купував все, що просили діти.
Іван був дуже працьовитим, мав велике господарство, навіть тримав коней. За своє життя викопав багато криниць у рідному та інших селах А ще здійснив свою заповітну мрію — на власному подвір'ї самотужки збудував капличку. Згодом їздив на сезонні роботи за кордон, де працював на будівництві. Після Революції Гідності та подій на Майдані пішов добровольцем у батальйон поліції «Івано-Франківськ».
Восени 2014-го прикарпатці підтримували правопорядок у Маріуполі, несли службу на блокпостах та патрулювали вулиці міста.
У березні 2015-го пішов добровольцем на військову службу в Збройні сили України. 30 квітня Іван прибув до міста Маріуполя у складі сил, які брали безпосередньо участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей у секторі «М».
26 червня чоловік підписав контракт про проходження військової служби в ЗСУ. Під час служби з 2015 по 2018 роки Іван виявив себе як справедливий та надійний товариш, дуже хвилювався за своїх побратимів і завжди намагався бути чимось корисним. Тому власним коштом придбав автомобіль, який використовувався для потреб військових. Побратими кликали його "Степановичем".
Навіть у відпустці хвилювався за своїх хлопців, увесь час телефонував їм і коли з фронту повідомляли про загиблих, він плакав і казав:
"Чого я не помер замість них, я вже пожив трохи, а вони всі ще такі молоді".
Помер Іван Жекало 19 квітня 2018 року під час несення служби в районі міста Маріуполь Донецької області. Похований 22 квітня в рідному селі Голинь.
Незадовго до своєї раптової смерті Іван сказав синові:
"Якщо щось зі мною трапиться, аби на моїй могилі стояв український прапор".
Прохання чоловіка родина виконала.
Іван Степанович Жекало був нагороджений багатьма відзнаками та грамотами:
- медаллю «За жертовність і любов до України» (2015 рік);
- почесною відзнакою «Учасник АТО», пам’ятним нагрудним знаком «За Україну, за її волю», почесною відзнакою «За оборону Маріуполя», пам’ятною відзнакою «Військова розвідка «За вільну Україну» (2016 рік);
- посмертно — медаллю «За гідність та патріотизм» (2021 рік).
Раніше йшлося, що 25 вересня 2023 року на фасаді Голинського ліцею на Івано-Франківщині відкрили меморіальні дошки двом випускникам, загиблим Героям, серед яких — Івану Жекалу.
