«Продовжую не тому, що мені потрібно продовжувати гуцульську тематику. Я пишу про своє», — пояснює письменниця «Це оповідь гуцулки про гуцулів. Люба-Параскевія Стринадюк сама стає героїнею власної історії, яку розповідає зсередини. Емоційно, лірично, але максимально об’єктивно. До зібрання увійшли вже опубліковані книжки, а також нова — «Дай ноту «ля». Гуцульські етюди». Сім книжок, де гармонійно поєднується гуцульський діалект з літературною українською мовою», — йдеться у передмові до видання.
Люба-Параскевія Стринадюк — письменниця, перекладачка німецькомовної художньої літератури. Народилася в гуцульському селі Замаґора Верховинського району. Навчалася у Львівському університеті ім. Івана Франка, на факультету іноземних мов. Мешкає і працює у Львові, інформують "Вікна".
Переклала з німецької мови книги «Цісар Америки. Велика втеча з Галичини» Мартіна Поллака (2015), «Собакоїди та інші люди» Карла-Маркуса Гауса (2017), «Сканери» Роберта М. Зоннтаґа (2018), трилогію Арно Каменіша «Сец Нер», «Позаду вокзалу», «Усе допито» (2020).
У зібрання «У нас, гуцулів. Сім книжок» увійшли прозові твори Люби-Параскевії Стринадюк, шість з яких публікувалися раніше – «У нас, гуцулів» (2014), «До данцу» (2015), «Вивчєрики» (2016), «Як я ’му жити на полонині» (2018), «З-за гір’я. Щоденник любові» (2019), «Huzulen: Історія одного роду. Помітки для пам’яті» (2021) та новий прозовий твір «Дай ноту «ля». Гуцульські етюди» (2023).
Письменниця розповіла про свою велику родину. Та як непросто їй було в дитинстві через гуцульську говірку, коли вона навчалась у Косівській гімназії і як тепер її обожнюють, бо так, як вона розмовляє, можуть тільки справжні гуцули.
Люба-Параскевія вдома в Замагорі розмовляє гуцульською. Хоч уже за мить в розмові переходить на літературну українську мову. Цей момент переходу видається дуже органічним і гармонійним, як і поєднання гуцульської й української у творах Люби-Параскевії.
Першу книгу письменниця почала писати у 2011-2012 роках.
«Що спонукало до писання? Саме бажання писати, відчуття, що я маю внутрішню потребу висловлювати свої думки й робити це художньо. Почала писати й вийшло, що пишу про гуцульське, про своє, звідки я родом. Кожна книжка має свою історію», — зазначила Люба-Параскевія Стринадюк.
За її словами, мотивації для писання книг були різні — спогади дитинства, власні гірські досвіди, часті розмови з батьками, а також архівні матеріали.
«Продовжую не тому, що мені потрібно продовжувати гуцульську тематику. Я пишу про своє», — пояснює письменниця.
Богдана ТИМЧИШИН, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
