Його знало все місто, бо він завжди всім допомагав, — розповідає мати загиблого "азовця" Мама Ірина Максимук розповіла «Вікнам», що сама виховувала єдиного сина Максима. Згадує, що ніколи з ним не сварилася.
— Я ходила з ним на роботу, з роботи… Він був дуже добрим, добре знав історію України. Завжди дивувалася його знанням, як він це все розказує… Його знало все місто, бо він завжди всім допомагав. Якщо він мав мету, то доводив її до кінця. Вчився, працював, любив дуже багато читати. Закінчив Острозьку академію. Тут пам’ятають про нього — у стінах університету була його фотовиставка.
Максим завжди знав, що буде війна, постійно говорив про те, що росія нападе і готувався до війни, пригадує мама.
— У 2014 році він хотів іти на Революцію — я його не пустила, бо був ще неповнолітнім. А вже коли почалася велика війна, він сказав: "Я все одно піду". Максим був знятий з військового обліку через хворобу хребта — він міг не воювати. Але втримати його було неможливо…
Війна змінила сина: за словами мами, він говорив тихо і став закритішим. Про війну зовсім не розповідав, щоб не хвилювати маму, яка до останнього не знала, що він потрапив під Бахмут.
Мама організовує посмертну фотовиставку сина разом із його коханою дівчиною Марією Лукашук.
— На одному з родинних свят спочатку я познайомилася з мамою Максима, а потім — з ним. Мама розповіла йому, що є гарна дівчина. Він був не з тих, кому можна нав’язати свою думку. Тому я дуже здивувалася, що він мені написав через пів року. Спілкувалися ми два роки, але наші стосунки розпочалися в перший день повномасштабної війни — 24 лютого 2022 року. До останнього дня Максима ми були разом.
Спочатку парі вдавалося бачитися доволі часто, адже Максим був у військовому резерві у Луцьку, поблизу Ковеля.
— Проте він марив, щоб перевестися в бойовий підрозділ, бо вважав, що він у тилу неефективний. Коли ми заходили в магазин, де була знижка для військових чи безплатна кава, він нервував, бо вважав, що не заслужив цього, адже не був на передовій.
Спілкування ставало дедалі рідшим, адже Максима перевели на Житомирщину, далі — до Харкова. Марія дізналася, що коханий під Бахмутом, на Святвечір. 26 січня 2023 року Максим загинув.
— Він був готовий, знав, що рано чи пізно він має туди потрапити. У мене не було ні на мить застережень, що може б ти не йшов, залишився, бо не було і дня, щоб він не розповідав про «Азов», філософію «азовців», бойові навчання. Максим з 2019 року був у Волинській теробороні. Він ще тоді готувався до війни, замовляв бронежилети та потрібну амуніцію.
За словами дівчини, яка, як і Максим, має фах журналіста, коханий, який був відомий у Ковелі як весільний та сімейний фотограф, з болем відмовляв своїм клієнтам.
— Коли ми бачилися, Максим мене сам фотографував, хоч я не просила. Він дуже сумував за фотографією і мріяв зробити свою воєнну виставку. Про це він мені розповів в автівці біля кав’ярні в Ковелі: «Як повернуся, обов’язково зроблю свою воєнну виставку». Я зрозуміла, що це була його мрія. Недарма й обрав позивний «Фотограф».
Калуш став восьмим містом України, де відбудеться виставка. Мама і кохана дівчина загиблого Максима Бурди запрошують на благодійну воєнну фотовиставку "Небесний фотограф". Офіційне відкриття — 14 жовтня о 15:00 у виставковій залі на вулиці Дзвонарська, 5.
На відкритті виступатиме дівчина і друзі Максима та представники виставкової зали. Говоритимуть про Максима, його шлях як особистості, фотографа та воїна, про концепцію виставки та її головні сенси.
На фотовиставці представлять майже 200 робіт за всі 11 місяців перебування Максима як солдата 3 окремої штурмової бригади, яка була створена на основі полку «Азов», на військовій службі. Також буде можливість придбати фотороботи, листівки, наліпки, магніти, футболки та худі зі світлинами Максима. Частина коштів з продажу буде перерахована до благодійного фонду "Янголи Азову".
На всі виставки Максима, де б вони не відбувалися, приїжджають його друзі з Ковеля та бойові побратими. Нині мама та кохана дівчина, які роблять виставки і їздять власним коштом, шукають вихід за кордон, щоб про їхнього Героя та загарбницьку війну росії дізналися у світі.
Сайт про Максима та про виставки, які вже відбулися — за посиланням.
Оксана ГУЗИНЕЦЬ-МУДРИК, редактор
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
