Поруч із реальною реабілітаційною допомогою продовжує існувати її пострадянський клон. Мова про пасивні методи лікування та відновлення, інформує Міністерство охорони здоров'я.
В переважній більшості випадків вони асоціюються з чимось приємним: теплом електрофорезу, вібраціями ультразвуку або міцним сном після електротерапії. Звісно, кожній людині хочеться вірити в дієвість нехитрих і невибагливих «диво-методів».
Черговим яскравим прикладом цього напряму можна вважати пелотерапію. Або ж простою мовою — лікування грязями.
Загалом їх існує чотири види: сапропелеві, торфʼяні, сульфідні і сопкові. Всі «лікувальні» грязі мають різні фізичні властивості, хімічний склад та показники (рН).
Дію грязей обґрунтовують наявністю в ній сірководню, аміаку та деяких газоподібних речовин, які проникають через шкіру. Вони буцімто впливають на нервові закінчення, кровообіг, залози внутрішньої секреції та процеси обміну речовин.
Є лише одна суттєва проблема: грязі не лікують та не сприяють процесу реабілітації. Принаймні, науковці про такі властивості пелотерапії не знають, акцентують у МОЗ.