Анотаційні дошки відкрили на фасаді ліцею №20 Про відкриття анотаційних дощок на фасаді ліцею №20 повідомили на офіційному сайті міського голови Івано-Франківська Руслана Марцінківа, інформують "Вікна".
Сергій Мороз "Фрост" — захисник України, капелан, доброволець АТО/ООС, парамедик батальйону "Госпітальєри". У січні 2015 року увійшов до складу медичного батальйому УДА — "Госпітальєри", як водій-парамедик, капелан. З 2016 по 2017 роки був старшим інструктором вишкільного центру батальйону. Увесь цей час Сергій працював на першій лінії — селища Широкіно, Піски (Донецька область), де і був травмований. Опісля був змушений припинити активні ротації та зайнятися волонтерством.
Але в його родині завжди панували патріотичні настрої, адже дід Сергія був вояком дивізії "Галичина", а двоюрідна бабуся на псевдо "Весна" — зв’язковою УПА.
"Він багато витягнув поранених з зони бойових дій. Він все віддавав Україні, всього себе", — пригадує дружина Сергія Мороза Тетяна.
Жінка додає, що коли чоловік зібрався на війну — навіть не сумнівалась у такому його виборі. Адже Сергій був завжди налаштований патріотично.
"У нас було дуже цікаве і знайомство, і життя, тому що я етнічна росіянка. Я завжди була за Україну, але такий вогонь, який був у нього це неможливо передати. Він брав участь у всіх революціях. В 2004 році народився наш другий син. І незважаючи на малу дитину, він все-рівно йшов. Як він пішов то просто сказав мені: "Я йду, бо я інакше не можу". Я сказала, що розумію, хоч не можу це просто прийняти, але розумію його вибір. Коли він потрапив під танк у селищі Піски, приїхав додому лікуватися, тоді я сказала, що більше так не зможу і або ми їдемо двоє, або не їде ніхто. Відтоді ми двоє були учасниками батальйону "Госпітальєри" і служили з 2015 року, доки не похворіли", — зазначає дружина Сергія Тетяна.
У січні 2018 року дізнався про страшний діагноз — гліобластома мозку 4 ступеня. Сергія прооперували в лікарні Мечнікова у Дніпрі. Більше року він боровся з хворобою та, на жаль, у 2019 році помер.
Руслан Бережний "Маестро" — захисник України, гранатометник 109-го окремого батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади. У 2014 році, записавшись до 5-го добровольчого батальйону "Прикарпаття", він вирушив боронити свою Україну у зону АТО, а після розформування батальйону продовжив службу у складі 15 батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади. На фронті був гранатометником, а у вільний від боїв час піднімав бойовий дух своїх побратимів грою на гітарі, за що отримав позивний "Маестро". У грудні 2014 року був поранений поблизу населеного пункту Нікішене та повернувся лікуватися.
Однак вже вранці 24-го лютого він продовжив боротьбу за Україну. Коли почалась повномасштабна війна, Руслан був у військкоматі, де його зарахували до 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону Коломийської 10-ї гірсько-штурмової бригади. Обороняючи Україну, Руслан Бережний загинув 22 березня у Київський області поблизу с. Слобода Кухарська. За свою службу був нагороджений медалями та відзначений численними подяками.
"Завдяки моєму братові, який зараз на небесах, і всім захисникам, які зараз боронять Україну, ми маємо тут в тилу відносний спокій, наші діти можуть ходити в школу. Низький уклін нашим Героям", — каже сестра загиблого Руслана Бережного Юлія.
