В таборах були жахливі умови перебування, часто люди від голоду, холоду помирали, зазначив данський кореспондент Дослідник розповідає, що подорож до Магадану була найскладнішою точкою маршруту велосипедом. Однак саме тоді дізнався про ГУЛАГ та мав змогу поспілкуватися з людьми, які пережили жахи цих таборів, інформують "Вікна". Поїздка відбувалася в 90-х роках, тоді коли ще в росії були якісь надії на демократичний розвиток. Саме в той час було зібрано велику кількість інформації.
Історія існування виправних таборів розпочинається після громадянської війни в росії, коли більшовики захопили владу. Тоді зароджувався рух націоналізму і почалася боротьба за державність. Невідомо, яка кількість українців загинула в ті часи. Але кажуть, що цифри можуть бути орієнтованими і кількістю втрат українців в часи Другої світової війни, зазначив Єнс Альструп.
Як відомо, на Колимі в басейні річки Среднікан віднайшли поклади золота. Відтак сюди було організовано експедицію, яка підтвердила наявність золотоносних родовищ. Спочатку сюди приїжджали звичайні робітники, почалося зведення житлових домів і виникло селище Нагаєво (майбутній Магадан). Зрозуміло, що після віднайдення родовищ радянська влада була зацікавлена у їх максимальному видобутку. Згодом було створено державний трест по дорожньому і промисловому будівництву в районі Верхньої Колими – «Дальстрой». Його завданням стали пошуки і розробка золоторудних родовищ та будівництво автомобільної дороги від бухти Нагаєва до району золотодобування. Відтак для роботи сюди залучали радянських арештантів.
За словами дослідника, ГУЛАГ розпочав діяльність раніше, ніж концентраційні табори Німеччини. Подекуди життя і смерть в радянських трудових таборах були гірші, аніж в німецьких. Так, Колима був одним із найбільших таборів. Його територія включає не лише Магаданську область, а й частину Якутії, Приморського регіону та інших областей. Площа приблизно як пꞌять територій України і сім територій Франції. Колима з точки зору жорстокості посідала перше місце, розповідає дослідник.
Єнс Альструп зазначив, що шлях до таборів розпочинався із арешту. Засудженим міг бути будь-хто, як молоді українські селяни, так і вчорашні партійні товариші та офіцери Червоної армії. В Радянському союзі ніхто не мав почувати себе в безпеці. До речі, дружина радянського партійного діяча Вꞌячеслава Молотова теж була вислана на Колиму. І коли Молотов запитав у Сталіна про те, де його жінка, той у відповідь сказав, що не знає, адже і у нього нещодавно були обшуки.
Після арешту засуджених допитували, часто навіть катували. Так, представники НКВС використовували так званий метод «конвеєра», міняючись. Людину могли катувати 24 годину без зупину. Рано чи пізно увꞌязнений зізнавався у скоєному, або частіше зізнавався в тому чого не робив. Відтак людину відправляли на Колиму.
Найчастіше людей перевозили залізницею у вагонах для скота, домашньої худоби. Найважче було влітку, адже у спеку у вагонах не було доступу до води. Так, перевозили і відомим пароплав «Джурма», який СРСР придбав в 1935 році. За словами очевидців, умови там були гірші, аніж за кораблі, якими перевозили рабів в Африку.
«Пароплав перевозив близько 13 тис.людей. Ці цифри шокують. Цілі маленькі міста перевозилися. Увꞌязнені казали, що технічно це було можливо, але це було пекло на землі» — ділиться Єнс Альструп.
В таборах були жахливі умови перебування, часто люди від голоду, холоду помирали. Так, люди які займалися будівництвом жили в палатках, там температура могла падати до – 60. Як відомо, в таборах людей навіть розстрілювали.
Наразі точна кількість людей, які пройшли табори невідома. Цифри різні: орієнтовно від 250 тис до 7 млн. За оцінками, близько 500 тис. загинули. А близько 1,5 млн людей пройшли табори Колими.
За словами Єнса Альструпа архіви про ГУЛАГ суворо засекречені до них доступу немає. Так, як відомо, російська влада активно працює над знищенням цих матеріалів.
