"Бунтівник із козацьким характером": у Калуші відкрили меморіальну дошку загиблому Герою Роману Каві

Священнослужителі міста освятили меморіальну дошку. Присутні мали можливість переглянути відеоролик про життєвий шлях військового, повідомляють "Вікна".

Роман Кава — солдат 81-ої окремої аеромобільної бригади. Народився 25 жовтня 1993 року в Калуші, в сім’ї Миколи та Лесі Кави.

Ще змалечку хлопець виділявся своїм бійцівським характером. В 2000 році разом з початком навчання у ЗОШ №7 відвідував секцію вільної боротьби у ДЮСШ "Сокіл". Під керівництвом досвідчених тренерів Юрія Кірілова та Ігоря Барни досягнув перших успіхів у спорті.

У 2005 році у сім'ї народився син Семен. Роман подорослішав, брав на себе відповідальність за молодшого брата. Згодом на професійному рівні вирішив зайнятись спортом. В 2006 році вступив до Львівського фахового спортивного коледжу.

Вчився, тренувався, здобував перемоги під керівництвом заслуженого тренера України Ігоря Духа. А головне — знайшов сміливих та надійних друзів. Навчаючись в коледжі, став переможцем і призером багатьох борцівських турнірів і змагань. Здобув титул кандидата в майстри спорту України з вільної боротьби. Став бронзовим призером чемпіонату України серед кадетів.

Керівниця дитячо-юнацької спортивної школи Мар'яна Квятковська розповідає, що Роман ніколи не залишав на тренуваннях свою команду.

"Він завжди казав: "Ти можеш. Давай до кінця. В тебе все вдасться. Хто не може, той здається, далі не йде". Я йому дякую за підготовку. Завдяки і йому я стала чемпіонкою Європи", — зазначила Марꞌяна Квятковська.

У 2010 році, закінчивши коледж, Роман Кава продовжив навчання у Калуському вищому професійно-технічному училищі №7. Здобув фах електрогазозварника.

Друзі розповідають, що Роман у дитинстві був трохи розбишакою. Так, він чесно міг дати прочухана, якщо ти десь зійшов зі шляху. Але це не завадило йому стати хорошою людиною, яка заслуговує глибокої поваги.

Через рік разом із вітчимом Володимиром, який став йому другим батьком та товаришем, шукав себе у будівельній сфері. Відтак працював за кордоном. Влітку 2015 року займався будівництвом оборонних споруд у зоні АТО.

Віктор Гільтайчук, який очолював групу волонтерів, згадує, що у 2015 році Роман їздив у зону АТО, щоб будувати фортифікаційні споруди.

Після повномасштабного вторнення Росії був мобілізований до лав ЗСУ батько Микола Кава. Роман пішов добровольцем у грудні 2022 року, зазначивши, що ми живемо у час, коли кров'ю "запікається" наша історія, тому кожен повинен сам обрати, чи будуть про нього згадувати нащадки. У такій ситуації нема що думати, треба твердо вирішувати та йти зі зброєю захищати свою країну, вважав Роман.

"Матусю, ви мене мусите відпустити, я мушу бути на тій війні. Я не боюсь бути убитим чи пораненим. Я боюсь, що мене не візьмуть", — говорив воїн.

Вітчим воїна Володимир Майхрич додає, що такий хлопці, як Роман, з козацьким характером, бунтівною натурою, мають боронити Україну.

Вишкіл проходив у навчальному центрі десантно-штурмової бригади під Житомиром. Служив навідником першого відділення першого аеромобільного взводу першої аеромобільної роти військової частини АМ-0641. Боронив свій край на Донецькому напрямку.

На жаль, 18 січня 2023 року прийшла сумна звістка про загибель рідного батька під Бахмутом. Та й сам боєць неодноразово був на крок від смерті. В тяжких боях під Білогорівкою, що на Луганщині, приходив на допомогу побратимам. Отримав контузію, але продовжив боротися. Товариші характеризують воїна як чудового бійця, надійного друга, готового завжди прикрити спину.

Загинув воїн 17 червня 2023 року при відбитті нічної атаки ворога у районі Білогорівки Сєвєродонецького району, коли група поверталася з бойового завдання і натрапила на супротивника.

Останній спочинок Герой знайшов 23 червня на Алеї слави міського кладовища. Могили батька і сина знаходяться навпроти одна одної. А мама щоразу, відвідуючи могилу, сина зі сльозами на очах говорить: