Зараз хлопці працюють штурманом і пілотом в групі ударних FPV-дронів Про братів-воїнів розповіли на сторінці Тисменицької міської ради у соцмережі, інформують "Вікна".
Брати зазначають, що бойового досвіду чи знань, які б могли знадобитися на війні, у них не було. Проте вони мали велике бажання навчитися, а це, на їхню думку, — головне.
"До 24 лютого я бив тату, а Василь працював у сфері обслуговування,— розповідає Віталій. — Коли ми записалися у лави ЗСУ, жодного досвіду не мали. Та коли в людини є бажання, вона виконує те, що від неї вимагається. Ще й у час війни навчання проходить набагато швидше, адже йдеться про твоє життя".
Спочатку брати пройшли навчання в Івано-Франківській області, потім їх перевели на Запорізький напрям. Саме тоді військовослужбовці отримали ті знання, які потрібні під час бою. Згадують, що було важко, оскільки до того не займалися військовою справою. Але згодом адаптувалися.
"Коли почали записувати в наряди на бойові чергування— досвід, що переживає людина— один з найскладніших етапів. Основна мета для бійця— зрозуміти, де він є, і які задачі перед ним поставлені. Напевно, перші 2 тижні найскладніші для військового, а тим паче в складі піхоти", — розповідає один з братів.
Сьогодні хлопці працюють штурманом і пілотом в групі ударних FPV-дронів у складі 102-ї окремої бригади. Кажуть, що після закінчення війни, особливо глобальних планів не будуть. Війна, на жаль, стала для захисників буденністю. Але вона змінила бачення світу і життя загалом.
"Коли повертаємось додому, відчуття, що прилітаємо на іншу планету", — діляться брати.
