Ярослав Господарчук малює портрети та натюрморти, промислову архітектуру, але найбільше його вабить пейзажний живопис Не всі люди здатні милуватися красою. Сприймати живопис на тій хвилі, на якій створив її художник може не кожен. Для більшості (як це не сумно) картина — це просто пляма на стіні під колір шпалер, або під колір меблів. Нерідко при купівлі живопису питають, чи немає чогось синюватого, або червонуватого відповідного розміру.
Звичайно, художник не може передбачити, як його слово відгукнеться і чи відгукнеться взагалі. Але його мета — заставити спалахнути серце так, щоб від картини неможливо було відірвати погляд, щоб вона спонукала до роздумів, бентежила душу.
Калуш має митця, чиї роботи викликають подібну хвилю вібрацій, яка, проходячи через нього самого і вістря його пензля, яскраво випромінюють стан душі художника. Йому вдається побачити незвичайне у звичайному, здивувати глядача тонким відчуттям природи, її звуків і ароматів, збагатити художній твір за допомогою вмілого поєднання мистецьких прийомів, надати картині особливого філософського символізму.
Мова йде про Ярослава Михайловича Господарчука, знаного калуського художника, майстра декоративно-монументального та вітражного жанрів мистецтва, активного учасника міських, обласних, всеукраїнських та міжнародних виставок живопису.
Художник, без сумніву, належить до славної когорти митців Прикарпаття, адже його творчість знайшла свого глядача, а твори монументального живопису, в яких вдало інтерпретовані композиційні, формальні та колористичні засади викликають чималий інтерес у культурно-мистецькому середовищі.
Навчався малярства Ярослав спочатку у мальовничому Косові, а потім у старовинному Львові й вважає, що основні художні смаки сформували й виховали саме ці неповторні міста. В процесі здобуття знань по-іншому починає сприймати фарби, полотна, папір. Відкриваються їх нові технічні та образотворчі якості та можливості.
Він багато часу приділяє малярству і розуміє, що чим більше працює, експериментує, тим краще вчиться на власному досвіді, набиває руку, відкриває себе у практиці. В радянський період, працює художником-оформлювачем, багато малює. Разом з однодумцями створюють об'єднання художників Калуша.
Він прагне малювати не «як хтось» і розуміє, що знайти себе — це найголовніше для художника.
«Інколи так багато хочеться сказати, — каже митець, — що, здається, ні фарб, ні полотна, ні часу не вистачило б!»
Картини того періоду випромінюють авторську схвильованість від звичайних пейзажних замальовок, від простої травинки в полі.
Художник багато подорожує. В місті Ерфуті, що в Німеччині, малює живописні пейзажі, які згодом представляє на персональній виставці в галереї скульптора Крістіана Пашольда, створює картину «Скрипка маестро Паганіні» для інтер'єру італійського ресторану. Та найбільше художника вабить дух і магнетизм землі рідного, батьківського краю, до якого у митця особливе ставлення. Йому імпонує щось таке чуйне, просте, природне, буденне, негомінке.
Ярослав захоплюється історичним минулим рідного краю та мистецтвознавством, одним з перших відроджує у нас на Прикарпатті стару техніку вітражного мистецтва. Каже, що ніколи не сподівався, що колись буде створювати вітражі — завжди більше вабив живопис. Опановувати це ремесло почав у 80-х роках і глибоко поринув у величну і таємничу скло-геометрію, у фантастичну гру зі світлом і простором.
Художнику до душі сакральне мистецтво — щира сповідь, музика без слів. Він створює низку чудових технологічно складних творів, кожен з яких зайняв своє місце в барвистій композиції вітражного мистецтва нашого краю. Та не тільки. Декоративно-монументальні кам'яні розписи та гіпсові рельєфи Ярослава Господарчука прикрашають зали й фоє Калуського коледжу культури і мистецтв, садочок і школу в місті Долині.
Як майстер пензля художник різноплановий. Пробує себе в різних жанрах: малює портрети та натюрморти, стару промислову архітектуру, але найбільше його вабить пейзажний живопис. Майстер з ледь помітного нюансу може створити цілий художній образ. Він висловлюється лаконічно і точно. Його більше цікавить змальовування речей, які він бачить впродовж багатьох років і живе в їх оточенні.
У спілкуванні з художником зачаровує його простота і скромність. А ще впадає в око внутрішня дисципліна і чуйність.
Для роботи майстру часто потрібне усамітнення, відсторонення від усіх. Ярослав облаштував простору, але дуже затишну майстерню-студію на своєму обійсті — місце, де він відпочиває душею. Тут тепло і затишно, панує особливий дух творчості, зріють задуми і народжуються картини, які розповідають нам про те, що світ інший: він гармонійний, спокійний, красивий, без насильства. Відчуття незвичайності звичайного життя — це і є негомінкий, але проникливий і щирий світ творчості калуського художника Ярослава Господарчука.
Вікторія ГРЕЧКО, художниця
