Троє пластунів з Підгірок, четвертий — був пластуном в Коломиї. Фото: Наталія Романів Пластун, дослідник пластового руху Станиславівщини, журналіст Тарас Зень вручив "Залізний пластовий хрест", найвищу пластову відзнаку калушанам, чиї родичі-пластуни загинули за Україну.
Троє пластунів з Підгірок, четвертий — був пластуном в Коломиї, розповів Тарас Зень "Вікнам". Пропонуємо інформацію про загиблих, яку зібрав дослідник.
- Микола Демедюк, син Павла та Варвари Яремчуків
(12.05.1908, с. Виноград, Городенківського району — після 23.06.1941, м. Самбір)
Народився в с. Виноград, Городенківського району, Івано-Франківської області. Мав 3 братів і двох сестер. Пластун 19 куреня ім. М. Залізняка в Коломиї, бібліотекар полку, член переплетницького гуртка. Навчався у Коломийській гімназії, яку закінчив її у 1927 р. Згодом навчався в медичному закладі в Чехії. Далі здобував освіту в стоматологічній академії у Варшаві з 1934 по 1938 рік, де здобув ступінь дантиста. Переїхав у Самбір, де далі працював зубним лікарем у залізничній поліклініці, а також мав приватну практику. Одружився в лютому 1940 р. з Захарією Марією Григорівною (1918 р.н.). Член ОУН. Арештований більшовиками 23 червня 1941 р. та відправлений до самбірської в'язниці. Знищений під час масового розстрілу політичних в’язнів.
- Петро Мисюра, син Григорія та Євдокії
(12.07.1904 с. Підгірки Калуського району — ??.03.1944, Станіслав)
Член пластового гуртка в с. Підгірки. Активний учасник «Просвіти». В 1930-х керував молодіжним аматорським гуртком, соліст чоловічого хору. Член ОУН. Брав активну участь у проголошенні Незалежності України в червні 1941 року в народному домі Підгірок. Керівник антинацистського підпілля в селі. Поранений та заарештований гестапо 20 грудня 1943 р. Розстріляний у березні 1944 р. в Станіславській тюрмі. Був одружений на Юлії Даріївні Магас. Подружжя мало чотирьох дітей: донька Ганна (1930), Василь (1933), Марія (1936), Ольга (1939).
- Василь Смольський, син Степана й Анни Бертник
(26.01.1911, с. Підгірки Калуського району (тепер у складі м. Калуш) — весна, 1945 р. біля с. Перегінськ, Рожнятівського району)
Пластове псевдо «Мамай», повстанське псевдо «Сулима».
Пластун розвідник гуртка «Вовки» 17 куреня ім. Миколи Драгоманова в Яворові. Курінний. Ініціатор створення самостійного пластового гуртка в с. Підгірки. Учасник табору на пластовій оселі «Сокіл» влітку 1929 р.
Закінчив гімназію у Яворові, де відмінно навчався та долучився до Пласту. Повернувся після навчання в Підгірки. Засновник молодіжного товариства "Спорт". Диригент мішаного і дитячого хору при філії "Просвіти" (1935-1939). Викладав руханку на курсах вихователів «Доросту» (Калуш, 1938-1939). На вишколі ОУН в Кракові (1939-1941). Доброволець української дивізії «Галичина», брав участь в боях під Бродами. Виривається з котла та повертається в рідне село, переходить на нелегальне становище. Нав’язує контакт з підрайонним провідником ОУН Іваном Магасом «Черемошем». Стає старшиною та виховником у загоні командира Верхового в Чорному лісі. Діяв як вояк УПА в Рожнятівському, Перегінському та Богородчанському районах, брав участь у боях з більшовиками. Загинув у сутичці з НКВД весною 1945 р. поблизу селища Перегінськ на Рожнятівщині. Похований з двома повстанцями на горішньому цвинтарі Перегінська. Одруженим не був.
- Ірина Надія Стадник (у заміжжі — Шлемко), донька о. Андрія та Олександри Козак
(09.10.1913, м. Миколаїв, Львівська обл. — 13.01.1945, ймовірно, м. Станиславів)
Підпільні псевда «Скала», «Рута».
З 1926 р. пластунка учасниця 3 куреню імені Князівни Ярославни, а згодом 44 куреню імені Лесі Українки у Львові. Навчалась у Львівській педагогічній школі, де в 1930 р. вступила до УВО. Після закінчення навчання повернулася до с. Підгірки біля Калуша, де помагала по господарстві матері. У 1933-1939 роках працювала вихователькою при Народному домі в Калуші та в дитячих садках, викладала на курсах при калуській філії «Просвіти». У філії Українського педагогічного товариства «Рідна школа» займалася громадською діяльністю.
У вересні 1939-го вийшла заміж за вихованця Пласту Володимира Шлемка. З 1939 і до 1941 року вчителювала у неповній середній школі у Калуші.
У 1943 році під час нацистської окупації працювала касиром у Калуському окружному союзі кооперативів.
У грудні 1943 року виїхала до Львова, щоб лікуватися від туберкульозу, там влаштувалася бухгалтером у «Маслосоюз». Після повернення додому стала господарським референтом жіноцтва при Станіславському окружному проводі ОУН, а згодом виконувала обов’язки референта жіноцтва.
Проживала нелегально. Заарештована 03.11.1944 року. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської області 13.01.1945 року засуджена до розстрілу з конфіскацією майна. Розстріляна 13.01.1945 року, місце поховання невідоме. Реабілітована 12.05.1994 року.