Василь Кваснюк загинув, захищаючи Батьківщину. Вічна пам'ять та слава Герою! Про загибель воїна повідомили на фейсбук-сторінці Печеніжинської територіальної громади, інформують "Вікна".
Василь Кваснюк народився 5 листопада 1978 року, мама ще до народження вирішила назвати його в честь батька. Згодом в сім’ї народилися ще два сини, то ж в будинку Кваснюків завжди було шумно та весело. Разом з братами ходив у садочок, а згодом і в школу. Закінчивши Печеніжинську ЗОШ, поїхав на будівельні роботи на Кіровоградщину. В 1996 році був призваний на військову службу, яку приходив в Криму. Тому коли почалася війна, без вагань пішов зі словами, що треба Крим визволяти.
В 2012 році Василь втратив батька. Він був дуже хорошим сином, надзвичайно любив свою маму, опікувався та турбувався про неї. Зі сльозами на очах мати згадує, що будучи вже під Бахмутом Василь зателефонував братові і сказав:
"Мені прийшла зарплата, я вишлю гроші, купи мамі генератор, щоб вона не мерзла".
Василь також був добрим майстром, мав дуже багато різних інструментів, якими радо ділився з товаришами. Усі згадують про нього як про надзвичайно щиру та добру людину.
25 жовтня 2022 року був призваний до Збройних сил України та проходив службу у складі 10-ої гірсько-штурмової бригади. За досить короткий термін побував у гарячих точках запеклої війни.
"Прощаючись, я дуже плакала, але Василь казав, що бачимось не востаннє, думайте, що я їду на роботу", — говорить мама воїна.
29 грудня Василь зателефонував братові, почав розмову, але раптом пролунав вибух, після якого він вже не виходив на зв'язок. Рідні припускають, що саме в той момент він загинув. Передостанній день 2022 року став останнім днем життя для сержанта, який відважно боровся з московськими загарбниками, стояв на захисті нашої країни.
Друг Сергій так згадує про Василя:
"Василя Кваснюка між собою ми кликали Вася Квас, так ще повелося зі школи. Вася був надійним та вірним другом, який ніколи не відмовлявся допомогти, в його житті посеред друзів не було слова "ні". Про нього тільки хороші спогади, які викликають усмішку, яка завжди супроводжувала Василя. Він з особливою любов'ю ставився до дітей, часто пригощав їх солодощами та морозивом. Завжди тепло говорив про своїх племінників, братів та маму.
Вася неймовірно любив зброю, риболовлю та ходити в ліс по гриби. Про зброю він розказував з особливим захопленням, любив також ножі для туризму та мисливства. Будь-яка бесіда, з весни по осінь, також починалась питаннями про риболовлю: "Коли на рибу? Де клює? Які нові вудки та аксесуари рибальські придбав?". Біля батьківського будинку він викопав малесенький ставок, в який запускав рибу та де часто ми разом рибалили. Влітку Вася часто ходив у грабину по гриби, мав свої місця, так звані грибовища. Василь також не був лінивим до роботи: він вмів і меблі зробити, і на будові працювати, а саме: зовнішні та внутрішні будівельні роботи йому давались легко. Не було такого в будівництві, за щоб він не взявся і в нього не виходило.
Васю, напевно, всі як і я будуть пам'ятати веселим, усміхненим добряком на велосипеді з широкими колесами, який з честю та гідністю поміняв свій спортивний одяг на військову форму і захищав нас з вами до кінця. Вася не зовсім любив фотографуватись, однак фото риби та різних живностей зажди надсилав.
Кривава війна безжально забрала життя нашого Героя, безстрашного сина України, хорошого, розумного, надійного, завжди усміхненого, оптимістичного, гарного товариша. Він ніколи не ховався від труднощів, для нього обов'язок був — понад усе. Василь мав добрий характер, був добрим сином та братом, люблячим стрийком, вірним другом та доброзичливим сусідом. Ніколи нікому ні в чому не відмовляв, завжди приходив на допомогу".
Посмертно Василь Кваснюк нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
Вічна пам'ять та слава Герою!
