Сьогодні, 7 листопада, минає рік з дня загибелі Любомира Карп’юка із села Княждвір. Спогадами про воїна поділилися на фейсбук-сторінці Печеніжинської територіальної громади, інформують "Вікна".
"З дитинства Любчик любив спорт, обожнював грати у футбол і після закінчення Княждвірської школи пішов вчитися в коледжі фізичного виховання. Дуже любив ходити в гори з ночівлею в палатках, кататись на лижах.
До війни з дружиною жив у Івано-Франківську та працював промисловим альпіністом, це була його улюблена справа, яку не хотів міняти на щось інше. Був усміхненою та життєрадісною людиною, люблячим чоловіком, братом, сином та батьком донечки і такого довгоочікуваного маленького синочка, якого встиг побачити всього декілька разів", — йдеться у повідомленні.
Любомир Карп’юк любив свою країну, тому і не зміг стояти осторонь та з перших днів повномасштабного вторгнення пішов добровольцем до лав територіальної оборони в Івано-Франківську, після чого став бійцем 81-ої бригади.
За час служби його відпустили додому всього двічі на два дні. Він приїхав на хрещення сина і, пробувши декілька годин, сказав, що мусить їхати. Мати Любомира каже, що в той день плакали всі, зі сльозами на очах син пішов, ніби відчуваючи, що це остання їхня зустріч.
6 листопада Любомир Карп’юк зателефонував дружині, щоб привітати з днем народження, спитав, чи приїхали його рідні, та попросив скинути відео синочка. А вже наступного ранку, 7 листопада 2022-го, він загинув під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Білогорівка, що на Луганщині.
"Любчик був дуже добрим, вірним, порядним, щирим та сміливим. Ніколи не був скупим і нікому нічого не жалів, не відмовляв у допомозі. Мав загострене почуття справедливості, в нього все мало бути правильно, без обману, корупції, підлості. Про таких говорять — справжній чоловік. Ніколи не зможемо змиритись з його втратою", — говорить дружина Любомира.
"Героєм він залишиться для всіх нас, для тих, хто знав його і для тих, хто не був знайомий особисто, але в своєму серці, в своїй пам'яті всі пронесуть щиру подяку та вічну славу воїну", — зазначають у Печеніжинській громаді.