Доброволець Влад — приклад для майбутніх поколінь, — переконаний його товариш "Кадри, які бачите тут, — вибрані мною серед багатотисячних фото- та відеоархівів, зроблених нашим підрозділом. 88% матеріалу в галереї — це окуповані території. 12% — сіра зона. Безпілотники мають різні камери. Іноді це можуть бути прості цивільні камери чи екшн камери, типу gopro. Головне те, що відбувається зйомка і фіксація різних моментів. І часто ці моменти неймовірно красиві. Складається враження, що всі ці осколки, всі ці ями, окопи, руїни, посадки хочуть нам щось сказати. Точніше, закричати! І якомога страшніше закричати!" — анонсував виставку Влад Німак, якому 10 листопада виповниться 25 років.
Символічним для відкриття фотовиставки стало оголошення повітряної тривоги, тож побачити роботи калуського аеророзвідника відвідувачі «Калуської в’язниці» змогли тільки з часом.
На жаль, сам автор з поважних причин не зміг бути присутнім. Проте «Вікна» поспілкувалися з його мамою Оксаною Німак та товаришем Олегом Кіндрацьким.
Олег Кіндрацький розповів, що познайомився з другом у 2021 році. Тоді його Влад запросив у вільний простір «Пошта», щоб обговорити проєкт sklyanka.lab в прямому ефірі в Інстаграмі. Відтак спілкування продовжувалося і Владислав Німак залучав його в інші цікаві проєкти.
Влітку цього року Олег Кіндрацький поїхав як журналіст на запрошення свого друга в зону бойових дій на Запоріжжя. Хлопець створював контент для підрозділу «Удачники», в якому воює Влад. Зважитися було непросто: погані сценарії прокручувалися в голові, адже статися могло, що завгодно. Проте, як з'ясувалося, найстрашніше було в Калуші.
«Найстрашніше було тут вдома, в Калуші, думати, як буде там. Тоді йшлося про можливий теракт на Запорізькій АЕС. На місці дислокації були постійні вибухи та працювала наша артилерія. Але коли перетнули Дніпропетровську область, все було нормально», — ділиться Олег.
Найближче, де довелося бути, — 8 кілометрів від лінії розмежування. Вражали історії хлопців-військових. Найбільше — про воїнів-добровольців, серед яких — і калушанин Влад Німак.
«Так, є такі добровольці, які самі пішли воювати, а є такі, які воюють без зарплат та матеріального забезпечення держави. Саме Влад Німак працює за такою системою. Яка мотивація? Хлопці кажуть: «Як моя країна воює, економіка підірвана і я ще буду брати гроші на зарплату і матеріальне забезпечення? Я це сам собі можу забезпечити», — поділився Олег Кіндрацький.
Для багатьох було несподіванкою те, що Влад пішов на фронт. Адже всі думали, що він просто «співає пісеньки». А насправді з хоробрістю та відповідальністю пішов спершу волонтерити до Харкова, де не вщухають обстріли, а відтак — в аеророзвідку, розповів Олега Кіндрацький, для якого Влад Німак — чудова людина і взірець.
«Так, хочеться про Влада говорити і поширювати інформації якомога більше, адже часто про героїчних військових говорять після смерті, а насправді Влад — приклад для майбутніх поколінь», — переконаний товариш.
До речі, на війні аерозвідник варить свою фірмову каву в турці, від якої військові — в захваті.
Мама Влада Оксана Німак зізнається, що син її завжди був бунтарем, який виступав за справедливість. Те, що син пішов на війну, не було для неї несподіванкою. Влад не завжди ділиться реаліями, аби не засмучувати. Так, хвилювання мами буває сильне, а ще важко було пояснювати дідусям та бабусям про те, де та в яких умовах перебуває їхній внук. Але небайдужість — це основна мотивація Влада бути на фронті, — впевнена Оксана Німак.
Скріншот-виставка Влада Німака «Краєвиди, які ми не заслужили» діятиме в меморіальному музеї «Калуська в’язниця» до 29 листопада включно. Відвідати її можна з вівторка по п'ятницю з 10:00 до 17:00. Обідня перерва — з 12:30 до 13:00.
Ірина БОРАЧОК, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер