Військовий каже, якщо здоров’я дозволить, то продовжить службу Іван Голюка з Коломиї близько 20 років працював у правоохоронних органах, після чого очолив регіональний центр реабілітації для силовиків. З початком повномасштабного вторгнення вступив до місцевої тероборони. А вже за два місяці ніс службу на Донеччині, де став заступником комбата з морально-психологічного забезпечення. Мав підтримувати бойовий дух воїнів та перевозити тіла тих, хто схилив голову на полі бою, інформують "Вікна" з посиланням на Національний реабілітаційний центр Незламні (UNBROKEN).
"Допомогти заспокоїтись та пережити втрату побратимів — все це пропускав через себе. Але найважче було дивитись в очі матері і сказати, що її син — вдома. Назавжди", — ось що, за словами майора Івана Голюки, було найважчим у його службі.
Військовий каже, що втрату кожного бійця переживав неначе особисту. З часом чоловікові стало важко не лише на душі, а й на серці. Він, який жив активно і ніколи не мав проблем зі здоров’ям, почав відчувати пекучі болі в ділянці серця. Але на передовій було не до того. Тож на обстеження потрапив лише за кілька місяців, коли стало вже геть зле.
У Запоріжжі немолодому офіцеру діагностували інфаркт. До того ж повторний. А це значить, що перший він переніс на ногах. Його одразу прооперували. Аби відновити кровотік в ушкодженій ділянці серця, встановили стент. Та цього виявилося замало. Судини захисника на той момент теж вразила хвороба, тож запорізькі лікарі скерували пацієнта до Києва на ще одну операцію — аортокоронарне шунтування. Після втручання Івана відправили вже на Львів — у Центр Незламні.
Першої ж ночі у захисника піднявся тиск, права половина тіла ослабла, тож наші лікарі запідозрили інсульт. На КТ радіологи підтвердили діагноз: у пацієнта ішемічний інсульт. Окрім цього, обстеження виявило ще один, раніше перенесений інсульт. Внутрішньомозковий крововилив уже був на стадії розсмоктування. Його майор ймовірно переніс одразу після операції на серці.
"Такі інсульти зазвичай виникають як ускладнення після хірургічних втручань. Саме тому, як нам розповів військовий, він відчував і досі часом відчуває однобічне оніміння в кінцівках. А ось другий інсульт минув значно легше. Проблеми з мовленням та координацією рухів тривали лише декілька годин. Пацієнту вчасно провели медикаментозне лікування і він немає неврологічного дефіциту", — пояснює кардіологиня та лікар фізичної реабілітаційної медицини Ганна Бордюженко.
Нині пацієнт відновлюється та почуває себе краще. З ним працюють фізіотерапевти, ерготерапевти та психолог. Сам майор Голюка не лише намагається відновити свої сили, але й віднайти себе самого. Його гнітить думка, що він — не зі своїми бійцями.
"Там я був на своєму місці. То було нелегко, але я знав що і для чого роблю. А тут ще треба зрозуміти: де ти, хто ти і в якому статусі", — ділиться наболілим захисник.
Військовий каже, якщо здоров’я дозволить, то продовжить службу. Бо бути там — його місія.
