Схрон включили у краєзнавчі туристичні маршрути. У селі Плоске Самбірського району, за 4 км від польського кордону, у церкві Михаїла під центральним куполом виявили схрон, де місцеві чоловіки переховувалися від облав більшовиків, їх викрили через зраду місцевого. Як розповів отець Роман Гром, про існування схованки на горищі церкви люди знали, але особливо туди не лазили, навіть боялися про це говорити, інформує zaxid.net.
«Напрацьовуючи маршрути за проектом “БойкоМандри”, в мене виникла ідея відновити її. Ми зробили кілька експедиційних вилазок нагору, познаходили на стінах підписи людей, написи, побутові вказівки “візьми, скажи”. Вони ще неідентифіковані і непрочитані. Знайшли також багато куль, але не гільз. Можна припустити, що це місце було також схроном зброї упівців», – пояснив отець Роман.
Після того почали розпитувати старожилів про події визвольної боротьби. За їхніми спогадами, в той час УПА агітувала місцевих чоловіків не йти служити в Червону армію, куди їх насильно мобілізовували. У селі був дуже активний визвольний рух, у Плоскому діяли відомі полководці УПА Олекса Конопадський («Островерх»), який входив до боївки служби безпеки УПА, командир тактичного відтинку «Маківка» Степан Стебельський («Хрін»). Тому біля села було багато різних місць для сховку від облав.
«Одна із таких облав відбулася на початку літа 1946 року. Двічі більшовики приходили до церкви, але не змогли знайти схрону, хоч і знали від одного зрадника про його існування. Знайшли аж тоді, коли він сам їм показав його. У криївці-схроні на той час перебувало 7 чоловіків, серед них Михайло Кравець, воїн УПА, який був поранений і перебував у селі на лікуванні. Михайла найсильніше з усіх побили, а тоді всіх хлопців скинули із хорів прямо на долівку, а потім виселили на Сибір. Там Михайло Кравець довго хворів і помер у тюремній лікарні. Про його долю стало відомо завдяки небайдужій медсестрі, яка написала лист до його батьків», – розповіли на сторінці «БойкоМандри».
Отець Роман розповідає, що за переказами старожилів, до криївки в церкві залазили з хорів за допомогою драбини.
«Там місця достатньо, там можна було перебувати довго, якщо були запаси їжі. Ми не знаємо, коли це місце почали використовувати як криївку, скільки людей там ховались і впродовж якого часу, але знаємо про конкретний випадок, коли її викрили і хто там був в цей момент», – пояснив священник.
У жовтні 2023 року у схованці провели волонтерське прибирання разом зі студентами УКУ, вичистили сміття. Ще раніше, при перекритті даху церкви, там теж знаходили цілі касети із кулями всередині. Стіни церкви пошкоджені від розриву снарядів ще у Другу світову, коли селом проходив фронт. Роман Гром розповідає, що всі п’ять шарів деревини прошиті уламками снарядів, в деяких місцях в деревині застрягла шрапнель.
Туристи зможуть відвідати церкву і потрапити у криївку під час проходження одного з трьох туристичних маршрутів «БойкоМандри». Всередині сховку можна обійти довкола весь купол церкви. Туристичний проект презентують 15 листопада. За грант УКФ створили сайт з навігацією, картами, інформаційними стендами та вказівниками за маршрутом, який можна буде пройти самостійно або у супроводі гіда.
Маршрути напрацювала ГО «Магура» для популяризації туризму у гірських громадах, локальної історії і бойківської спадщини. Засновником громадської організації є священик парафії села Мшанець Роман Гром, який розвиває туризм і впроваджує якісні зміни у громаді через соціальні ініціативи.