Понад два місяці воїн вважався зниклим безвісти 14 серпня 2023 року старший стрілець 3-го аеромобільного батальйону 46 окремої десантно-штурмової бригади виконував бойове завдання на тимчасово непідконтрольній Україні території, поблизу населеного пункту Роботине Запорізької області. Саме того дня, після бою з російськими загарбниками, з ним був втрачений зв’язок. До підрозділу Олег не повернувся, інформують "Вікна" з посиланням на сайт "Укрінформ".
23 серпня дружині Світлані офіційно повідомили, що чоловік зник. Увесь цей час він вважався зниклим безвісти. І лише 21 жовтня надійшло повідомлення, що тіло Олега вдалося ідентифікувати і його ДНК збіглася із ДНК рідних.
Олег народився у 1978 році, любив спорт і активний спосіб життя. Змалку був розвинутим і здатним хлопцем.
Люди з оточення Олега згадують про нього як про щирого, доброго і чуйного товариша. Він умів підбадьорити. Водночас був рішучим і цілеспрямованим.
"Орієнтовно 17 років тому у Микуличині Олег побудував невеличкий туристичний готель, вів бізнес, займався туризмом, альпінізмом. Був в Альпах. Він — великий спортсмен, кандидат у майстри спорту з дзюдо і рукопашного бою", — говорить про Олега Андрій Мироняк, голова Яремчанської громади.
"Знав його як сильну духом людину, мужню особистість. Ми були в одній ком’юніті скелелазів, лижників, певний час жили поруч. Він займався скітурами. Скітур – це проходження маршрутів на спеціальних лижах із камусами (спеціальними лижами), які завдяки своїй конструкції дозволяють підніматися вгору, рухатися рівними поверхнями й швидкісно спускатися схилами. Ми часто з ним ходили на скелі, разом лазили, перетиналися поблизу підніжжя гори Монблан", — розповідає Олексій Тригуб’як, голова Федерації альпінізму і скелелазіння Івано-Франківської області, який знав Олега з 2019 року.
Іван Візнюк, голова ГО "СГК "Білий камінь", згадує про Олега як про чоловіка, якому можна було довіряти і воювати поруч:
"Олег Павлишин тепер серед вершин. Честь тобі, друже "Гід"... Чоловік, з яким можна було ходити в гори, катати на лижах, працювати разом. Чоловік, якому можна було довіряти і воювати поруч".
Товариш Олега Олександр Кашель глибоко вражений смертю напарника у гірських походах.
"Неможливо всі емоції вмістити в слова... Не хочеться вірити, що попереду лише спогади — спогади сильної, життєрадісної, енергійної, сміливої, веселої людини. Спогади наших зборів, наших спільних маршрутів і гір, наших спільних пригод...
Але втім... Не лише спогади! Дії, гідні пам'яті! Діяти так, щоб такі тяжелезні втрати, така ціна - не виявилися марними. Ворог вирішив нищити такі чудові невинні гарні світи — це шлях жахливих страждань їх проклятих нащадків на багато багато поколінь вперед. Олеже, пам'ятаємо і працюємо на перемогу!" — написав він у Фейсбуці.
