Вигрібаючи мох, люди знищують також інші рослини та залишають голу землю. Фото: скрін із відео У сюжеті ТСН.Тиждень розповіли про нашестя браконьєрів на заповідні землі, інформують "Вікна".
Знімальна група прибула до мальовничого гірського села Дземброня. Тут до експедиції долучився провідник Руслан та екоактивіст Василь Фіцак.
І Руслан, і Василь уже другий рік б’ють на сполох — збирачі вигрібають десятки гектарів моху, загрібаючи разом з ним червонокнижні рослини. А своїми позашляховиками вони перетворюють гірські стежки на вічні рани, які вода буде нескінченно роз’їдати.
В Інституті екології Карпат науковці розповіли, чим цінний цей мох, який насправді є лишайником.
"Раніше його використовували для лікування дихальної системи, бронхів та легень. Зараз, якщо "погуглити" в Інтернеті, його використовують майже від усіх хвороб, яких треба і не треба. Панацея від усіх хвороб: схуднення, від кишкових проблем, для підвищення імунітету", — розповідає старша наукова співробітниця Інституту екології Карпат НАН України Надія Сичак.
Реклама зробила свою справу, мох почали закуповувати, відтак місцеві масово пішли у гори. Вигрібаючи мох, знищують також інші рослини. Залишається просто гола земля, додає Надія Сичак.
Василь Фіцак у цих горах живе і працює 30 років, тому одразу показує, де збирають мох карпатські мародери.
"Це є так зване місце стоянки браконьєрів, сарани, їх по-іншому не можна назвати. Людей, які вже декілька років масово на заповідних територіях національного парку збирають ісландський мох", — каже Василь Фіцак.
Окрім того, збирачі моху залишають після себе багато сміття. Василь Фіцак одразу ж вказує на основну проблему — це дорога, яку кілька років тому проторували з закарпатського села Луги аж сюди, на Чорногору.
"Дорога смерті, відкрився ящик Пандори, звідки полізла нечиста сила, сарана. Також сюди заїжджають позашляховики, які руйнують покриття, трапляють також мотоциклісти, які проникають до вершин гір Піп Іван і далі хребтом, які також завдають значної шкоди довкіллю", — наголошує Василь Фіцак.
За якусь годину заповідник стає схожим на плантацію, на якій ісландський мох масово гребуть. Щоб у мішки більше влізло моху, його перед тим, як пакувати підсушують. Їх мало цікавить, що для того, щоб він, якщо знову засіється, виріс до такого "товарного" розміру, потрібно 30-35 років.
Не всі збирачі моху спокійно реагували на знімальну групу. Одна дівчина погрожувала покликати чоловіка, який прийшов із війни, а якийсь неврівноважений навіть підбіг із величезним тесаком із бойовим криком. Позиція цих людей зрозуміла — вони заробляють гроші там, де їм не забороняють.
Але є питання до керівництва Національного парку. Однак, зустріти його працівників не вдається навіть на в’їзді до Говерли. Каса — на замку, шлагбаум відкритий, охорони нема. З повідомлення Державного бюро розслідувань стало зрозуміло, що співробітникам зараз не до преси.
"Працівники Держбюро розслідувань вдалося викрити корупційну схему, яку організовував заступник директора Карпатського національного природного парку. Він на роботу взяв свого знайомого, якого поставив касиром. Кошти від людей, які розраховувалися платіжною карткою, йшли до державного бюджету, а готівку ці ділки брали собі до кишені. У процесі слідства буде встановлена точна сума завданих державі збитків, наразі можна говорити про близько мільйона гривень", — повідомила радниця з комунікації Державного бюро розслідувань Тетяна Сап’ян.
Василь Фіцак переконує, що протидіяти браконьєрам реально. Дорогу на Чорногірський хребет треба закрити, а заготівельників моху та й інших карпатських рослин ретельно перевіряти. Бо інакше ми втратимо Чорногору.
Детальніше — у сюжеті ТСН.Тиждень.