Комунальники працювали, а Херсон продовжували обстрілювати На своїй фейсбук-сторінці міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків повідомив, що нещодавно Геннадія Пономаренка відзначили державною нагородою — медаллю "За працю і звитягу", інформують "Вікна".
Геннадій Пономаренко розповів, як франківські комунальники працювали у Херсоні:
"Був запит Херсонської ОВА, що є потреба в людях і техніці. За два дні наша бригада зібралась і поїхала. Їхали своїм транспортом, "Електроавтотранс" надав тоді автобус, а жили там у гуртожитку. Коли заїжджали, нас повернули з одного із напрямків, бо сказали, що не можна заїжджати, бо немає дороги. Тому ми заїжджали через знамениту Чорнобаївку".
За словами Геннадія Пономаренка, найстрашніше було в першу ніч, бо стріляли з обох сторін:
"На той момент була інформація, що по Херсону було 500-600 обстрілів на день. Канонада стояла конкретна. Коли різали дерева, помітили, що над нами був дрон. Після того почалося. Був навіть момент, де десь на Лівому березі виїжджав танк, стріляв в нашу сторону і потім повертався собі назад. Та перед початком робіт ми пройшли інструктаж. Нам "Червоний хрест" пояснив, як себе вести, як падати. Ми вже розрізняли за вистрілами, знали це наші чи не наші, і розуміли що буде далі. Ми вранці як о 7 годині одягали бронежилет, так ввечері після 18 тільки знімали. Були й до нас прильоти, попривозили багато свіженьких сувенірів, бачили, як практично над нами збили шахеда. Найстрашніше було в першу ніч, звук був такий, що ніхто до цього не звик. Адже стріляли з обох сторін. Згадувати вже набагато веселіше і зовсім не страшно. Всі мої хлопці величезні молодці, і я пишаюсь кожним з них".
Без бронежилетів працювати було неможливо.
"Ми розчищали двори у Херсоні, а потім почали приїжджати мешканці, щоб чистити квартири. Допомагали їм активно виносити речі, тому що декілька тижнів квартири були, як акваріуми. Придатного для користування там нічого вже не залишилось. Вичистили там цілий квартал і нам дали ще дитячий садочок. Дуже прикро, адже його лише нещодавно відремонтували і утеплили. Умови такі, щоб без бронежилетів працювати було неможливо. Там, де ми працювали затоплено було по другий поверх. Основне завдання було — вичистити мікрорайон, щоб потім там можна було наводити порядки і проживати. Були випадки, коли ми прибрали район і вже пішли на інші вулиці, а зранку дзвінок, що треба ще раз прибрати після обстрілів", — розповідає Геннадій Пономаренко.
За його словами, наступні поїздки не вдалось здійснити:
"Хоч ми й планували і був ще запит, але в тому районі, де ми жили і працювали, на жаль, вже було занадто небезпечно. Тому нас вже принципово не пустили".
