Захар каже, що, скоріш за все, повернеться на фронт У інтерв'ю «Вікнам» молодий військовий та майбутній історик розповів про свій досвід війни та як зважився читати історичні лекції.
Захар Остапꞌюк — випускник Калуського ліцею №2. Зараз навчається на 4 курсі факультету історії, політології та міжнародних відносин Прикарпатського університету імені Василя Стефаника.
24 лютого 2022 року хлопець зустрів вдома, в рідному Калуші. Каже, що війна з росією не була несподіванкою для нього, адже завжди розумів, що це всього лиш питання часу. Юнак одразу пішов до військкомату, проте там йому відмовили. Проте згодом все ж взяли до лав 79 батальйону Сил територіальної оборони ЗСУ. Вже у квітні Захар як солдат-стрілець поїхав з побратимами в зону бойових дій.
За три місяці в бліндажі настало емоційне і фізичне виснаження. Допомагало те, що в колективі була підтримка і взаєморозуміння. Не обходилося, звісно, без конфліктів, адже почуття втоми брало своє.
Захар зазначає, що на той час Запорізький напрямок не був для росіян пріоритетний, тому там була більш-менш спокійна позиція. Проте мінометні та ракетні обстріли були часто, особливо — в тилу.
На фронті було непросто як фізично, так і психологічно. Хлопець зізнається, що не може похвалитися хорошою фізичною підготовкою. Проте старався справлятися зі всіма завданнями: копав окопи, носив деревину, продукти. Було важко, адже лише одна амуніція важила 20 кг. Пригнічувало і те, що ти не бачиш дому та рідних. Іноді інтернетом або за допомогою Старлінку можна було зловити зв'язок і зателефонувати додому. Відпусток і ротації не було.
Велика проблема на фронті — миші, розповідає військовий. Гризуни швидко розмножуються і жоден кіт з цим не може впоратися.
«Як це «весело», коли ти спиш, а по тобі бігають миші. Але людина до всього звикає. Наш кіт йшов у поле, ловив мишу і потім годину ганявся за нею. Не допомагало нічого. Можна зменшити кількість гризунів, але побороти це неможливо. Люди, які служитимуть, і далі стикатимуться з цією проблемою», — зазначає Захар Остап'юк.
Відчуття страху і тривоги є типовими на війні, каже боєць.
«На війні страх — це звична справа. Але його потрібно контролювати. Були моменти, коли в нас загинув один хлопець. Перший день був ступор, сильний страх. Якщо до того ми спокійно реагували на виходи, постріли ворожої артилерії, то декілька днів після загибелі побратима я біг ховатися. Проте потім все змінилося».
Всього воїн пробув вісім місяців на війні, з них шість — в зоні бойових дій.
Наразі в Захара Остап'юка відстрочка за сімейними обставинами — студент-історик повернувся на навчання. А нещодавно почав читати курс з десяти історичних лекцій #PRO_HISTORY, який охоплює період від Київської Русі та до сьогодення. Ідея виникла у Вадима Лавренюка, який запропонував читати лекції від заснованої ГО «Ветерани захисту Батьківщини». Окрім того, курс допоможе популяризувати історію.
«Історію сприймають як науку книжкову, але насправді вона цікава і може розвиватися за допомогою музики, кіно, відеоігри», — вважає майбутній історик.
Захар відзначає, що на зустрічі приходять люди різної вікової категорії. В їхніх очах розгледів зацікавленість і жагу до знань. Свої лекції доповнює відеопрезентаціями, щоб люди могли візуально краще сприймати інформацію.
Ірина БОРАЧОК, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
