Місячне лікування обходилося щонайменше в 10 тис. гривень, — пригадує Галина Мартинюк "Довгоочікуване "приїжджайте, є нирка" — це тільки перший дзвіночок надії для тих, хто чекає на трансплантацію. Ще треба, щоб і донор підійшов, і нирка прижилася. Та коли операція успішна — це реальний шанс на життя і на його нову якість", — точно знають в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні.
Адже саме тут 5 листопада провели 12 за рахунком трансплантацію нирки.
Одна з реципієнток нині вже радіє життю і зовсім скоро мріє повернутися до улюблених справ без виснажливих доїздів на діаліз та серйозних фінансових витрат, які доводилося витрачати її родині на підтримку здоров'я ниркової системи, розповідають у медичному закладі.
Нині усміхнена пацієнтка з електронної черги на трансплантацію нирки — 56-річна Галина Мартинюк з Рожнятівщини. Пригадує, як 5 листопада трансплант-координаторка викликала її вдруге й цього разу вона таки скористалася шансом на операцію.
Захворіла жінка два роки тому. І це було несподіванкою, як для неї, так і для родини.
"Якось зайшла я в сад біля дому й зненацька відчула, що вже не годна збирати яблука, — пригадує пані Галина. — А вже за кілька хвилин знепритомніла й чоловік виносив мене з саду на руках... Тиск тоді був 200 на 120".
Коли жінка звернулася до лікарів і здала аналізи, виявилося, що нирки вже не відновити: зсохлися обидві. Відтоді життя Галини змінилося кардинально.
"Я співала в церковному хорі, в сільському ансамблі "Лугівчанка", вела дуже активний спосіб життя. І раптом все скінчилося! Все перевернулося з ніг на голову. Була здоровою — і тут таке...", — тамує сльози жінка.
В чергу на трансплантацію жінка стала два роки тому за порадою лікарки. Що три місяці приїжджала, щоби здати повторні аналізи й очікувала, що коли зроблять операцію, вже не буде їздити за 60 км до Долини на діаліз.
"Ви собі не можете уявити, як я далеко їздила. Просто тут сів у міський автобус і приїхав. А я вставала о п'ятій ранку і так що другий день мусила їхати. Прямого автобуса нема, тож добиралася дві години трьома автобусами", — розповідає жінка.
Іноді її возив на машині чоловік, і якщо рахувати ще й бензин, то місячне лікування обходилося щонайменше в 10 тис. гривень. Тож жінка чекала на пересадку нирки як на порятунок. І таки дочекалася.
Зараз Галина Мартинюк проходить реабілітацію. Нефрологи кажуть, що нирка прижилася, аналізи добрі. Невдовзі пані Галину випишуть й надалі пацієнтка приїздитиме на контрольний огляд лише раз на пів року.
На фото з Галиною — нефрологиня Наталія Легун, яка перед операцією підтримувала пацієнтку емоційно та допомагала налаштуватися на спільний позитивний результат. Бо він залежить від обох сторін, як стверджує фахівчиня: як від лікарів, так і від пацієнтів, їх налаштування та довіри до медиків.
