Кожна кішка має своє ім'я та історію, розповідає зооволонтерка У інтерв'ю «Вікнам» зооволонтерка з Негівців розповіла, як доглядає за 70 котами.
10 років тому Світлана Татаркіна з чоловіком переїхала жити в село. Житло успадкувала від батьків. Калушанка і сама б не подумала, що їй сподобається бути сільською жителькою. Тому зараз часто пригадує слова мами: «Твоє коріння глибоко в землі». На подвір'ї має невеличкий город, де садить традиційну розсаду, а ще — магнолії, кизил, фундук, троянди.
Зооволонтерка пригадує, як вперше завела кошенят. Тоді з чоловіком їздила до Івано-Франківська купувати собі норкову шапку. Приїхавши на базар, побачила жінку, яка тримала милих «хвостиків». Серце одразу розтануло й одразу їх забрали додому. Шапку тоді, жартує, не купили, жартує, бо не вистачило грошей.
Відтоді Світлана Татаркіна не могла бути байдужою до жодного котика. Так їх назбиралося їх аж 82. І жили б собі вони довго та щасливо зі своєю господинею, поки не трапилася біда: хтось підкинув кота з панлейкопенією. Вірус швидко поширився і загинули понад десяток домашніх улюбленців. Тоді калушанка від стресу схудла на 20 кг, адже робила по 90 уколів вдень, консультуючись з ветеринарами. Допомогли ліки, які замовила з Дніпра. Зате тепер кожна тваринка вчасно отримує вакцинацію. Велику допомогу надає калуський притулок «Дім Сірка»: цьогоріч тут безплатно провакцинували 20 негівських котів.
Встає пенсіонерка о шостій годині ранку, щоб встигнути кожного погодувати та приділити увагу. Лягає ж близько півночі. Зізнається, що іноді здоров'я не вистачає. Але не може по-іншому. Годує котів тільки кормами преміумкласу. А ще варить каші, супи. М'ясники роблять спеціальні знижки для Світлани Татаркіної. А ще ж потрібні різні ліки та вакцина. До речі, увесь старий холодильник «Донбас» зооволонтерки заповнений ліками. На утримання тварин ідуть всі гроші родини.
«Я собі у всьому відмовляю. Вся моя пенсія іде й чоловікова зарплата», — зізнається жінка.
Кожна кішка має своє ім'я та історію, розповідає зооволонтерка.
«Оця з притулку — Ася, одна із перших. А Роджер — після ДТП. Леся Кошелєва підібрала його на дорозі, в нього щелепа була зламана. Ладу взяли на вулиці. Мурчика забрали біля магазину, хтось викинув в селі. Бошика і Сару забрали від циганки».
Зооволонтерка зізналася, що найбільшу потребу завжди мають тварини у ліках та їжі. Якщо для більших улюбленців вакцину має, то для менших — вона відсутня.
Калушанці передають тварин і вимушені переселенці та військові. Один із таких — домашній улюбленець із Харкова, який був схожий на померлого від раку кота пані Світлани.
На хейт в соцмережах жінка реагує спокійно. Каже, що готова кожного котика показати та розповісти, як за ним щоденно доглядає. Найбільша мрія Світлани Татаркіної — це котячий притулок, який вже почала самостійно облаштовувати. Проте розуміє, що ця ідея не на часі, адже зараз триває війна. Проте в глибині серця вірить, що задум вдасться втілити в життя і з'являться однодумці, які допоможуть.
Ірина БОРАЧОК, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер