Залишатися людьми під час війни — теж дуже важливо, — впевнений Юрій Андрухович Зустрічі з письменником калушани чекали з нетерпінням, тож зала була переповнена прихильниками. Вікова аудиторія була різною — від підлітків до людей старшого покоління.
У коментарі «Вікнам» Юрій Андрухович зазначив, що багато разів був в Калуші, адже тут живе його товариш, популярний письменник Юрій Іздрик. Свого часу разом видавали часопис «Четвер». Проте публічно в Калуші письменник не виступав і з презентаціями теж не доводилося приїжджати.
Автор зізнався, що з 2021 року працює над новою книгою. Вважає себе людиною забобонною. Проте, оскільки живемо в особливий час, то вирішив трохи «прочинити» сюжет.
«Центральним персонажем буде хлопчик. Його ще зарано називати підлітком, такий напевно 11-річний головний герой, який спостерігає і відчуває, що в його країні відбувається якась війна», — анонсував Юрій Андрухович.
Як відомо, у 90-х роках письменник відмовився від номінування на Шевченківську премію. Тоді назвав її брудною, з негативною енергетикою. Каже, що й зараз принципово своєї думки не змінив.
«Цю премію отримало багато гідних письменників, які можливо цю погану карму «почистили». Але той базовий недолік залишився: ця премія тісно прив’язана до влади в Україні. За комуністичних часів вона була прив’язана до ЦК Компартії, а за часів незалежної України — до президентської гілки влади. І це означає, що цю премію розігрують в політичних іграх», — переконує митець.
На думку Юрія Андруховича, слово не може зупинити війну чи допомогти її швидше завершити перемогою. Але важливою залишається потреба висловлюватися під час війни.
«Залишатися людьми під час війни — теж дуже важливо. Потреба говорити словами, образами, говорити про важливі речі — про любов, ненависть — найкраще консервується і зберігається у вигляді літературних творів. Тому слово було і залишається важливим. Але не треба наївно думати, що воно вирішить результат війни».
Під час презентації письменник зізнався, що свій перший вірш написав, коли йому було 17. Хотів себе реалізувати особливим чином і подобатися дівчатам. Паралельно захоплювався західною рок-музикою. Спершу «ловив» хвилі радіо, згодом — з'явився магнітофон. Мріяв стати учасником рок-гурту, але оскільки не вмів грати на музичних інструментах, то почав писати тексти для пісень у таємний зошит.
Під час навчання у Львові рокером не став, проте познайомився зі студентами-художниками.
Вони постійно сперечалися про мистецтво, пили сухе вино, на відміну від технологів, механіків, які пили «чорнило» і горілку. А художники ще їли яблука і розмовляли про мистецтво, дивилися слайди з роботи світової спадщини.
«Під впливом такої компанії, а вони багато працювали, я теж почав працювати. Вони спали по 2 години. Я не міг просто поруч сидіти з ними — я взявся за систематичне писання. Я заповнював час писанням і віршів, і початками прози. Спав у гуртожитку на підлозі, «зайцем» жив. Мені вони сказали: «Хай лишається на цьому матраці, він пише непогані вірші», — пригадує письменник
На творчому вечорі Юрій Андрухович розповідав про створення літературного угрупування "Бу-Ба-Бу", дружбу з Опанасом Заливахою та про свій творчий період в 80-90 роки.
Присутні мали можливість поспілкуватися з автором, отримати автограф та зробити фото на пам'ять. Зустріч відбулася у книгарні «Є». Модерувала захід Наталія Шкорута.
Ірина БОРАЧОК, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер