У Калуші волонтерки печуть імбирні "миколайчики" для захисників (Відео+фото)

До свята Миколая волонтерки «Чистих сердець» хотіли потішити воїнів смаколиками, але не купленими в магазині, а зробленими власними руками. Рецепт обрали простий, однак випічка виходить дуже смачною та ароматною. Пряники відправлять на фронт разом із малюнками та листами від калуських дітей. Поки що виготовили близько 300 пряників у формі зірочок, ялинок, кроликів і сердечок.
Переглядів: 2729
Поки що волонтерки виготовили близько 300 пряників у формі зірочок, ялинок, кроликів і сердечок

У коментарі «Вікнам» волонтерка благодійної організації Ольга Атаманчук зазначила, що перед святами захотілося приготувати щось смачненьке для захисників. Спільно з іншими волонтерками вирішили випікати імбирні пряники. Посприяло ідеї й те, що у «Чистих серцях» є духовка. 

Рецепт обрали простий, щоб всі могли впоратися із завданням. Серед складників: борошно, яйця, імбир, кориця, розпушувач, масло. Випікають пряники 20 хвилин при температурі 120 градусів С. Далі змащують білковою масою, оздоблюючи солодким декором. Упаковують вироби в невеличкі коробки, прикрашаючи синьо-жовтими стрічками.

Поки що виготовили близько 300 пряників у формі зірочок, ялинок, кроликів і сердечок. Як будуть замовлення воїнів — то спечуть і 1000.

Підтримала «пряникову» ідею калушанка Іванна Федоришин, яка в «Чисті серця» потрапила 26 лютого 2022 року. Одразу відчула, що волонтерити їй до душі. Сподобалися щирі люди, які здружилися між собою.

«Ми стали об'єднані. У нас є жінки з Луганщини, Дніпра, Харкова. Ми не відчуваємо, що вони не калуські. Ми всі працюємо над єдиною метою».

Юлія Шабуня родом з Харківської області. Евакуювалася до Калуша ще в березні минулого року. Спочатку з чоловіком приходили плести маскувальні сітки в палац культури «Юність», згодом — прийшла в «Чисті серця», коли почула, що потрібні волонтери.

Війна для Юлії розпочалася 24 лютого о 6.30. Тоді подзвонила сестра і сказала, що Харків обстрілюють. Поки чоловік сів за ноутбук, щоб почитати новини, під вікнами почули приліт. До 6 березня сім’я ще вагалася, чи потрібно їхати, продовжуючи перебувати під обстрілами. Остаточне рішення прийняли, коли дитина вночі прокинулася і закричала, що хоче вижити. Зібравши валізи, родина вирушила на захід. Три дні добиралися до Калуша, зупиняючись в Кропивницькому та Вінниці.

До війни жінка працювала бухгалтером та майстром манікюру в рідному місті. Найбільша мрія Юлії — повернутися додому.

Волонтерки хочуть вірити в те, що імбирні смаколики більше не доведеться пекти на війну. А пряники кожен бути їсти в себе вдома, за святковим столом.

Ірина БОРАЧОК, журналістка

Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер