Обоє Героїв були світлими і справедливими людьми. Фото: Калуська міська рада, скрін з відео ГО "Спогади України" Назарій Цимбаліст — головний сержант-командир міномета 2-го мінометного взводу мінометної батареї військової частини А- 7154 102-ої бригади територіальної оборони імені полковника Дмитра Вітовського, йдеться в проєкті "Спогади України", інформують "Вікна".
Народився 19 квітня 1984 року в Калуші. Коли хлопчику було два роки, батьки розлучилися і мама з сином переїхали в Черкаси.
З 1990 по 2001 рік навчався у ЗОШ №4. У 2001 році вступив до філіалу Харківського аерокосмічного інституту Черкаського політехнічного інституту за спеціальністю «Програміст». Однак провчившись три роки хлопець покинув навчання і повернувся до Калуша.
Товариш Любомир пригадує:
«Назар був світлою особистістю, хорошим і мудрим другом любив подорожувати, збирати гриби, захоплювався риболовлею».
У цивільному шлюбі народилась донечка Ангеліна, проте стосунки в сім'ї не склалися.
15 березня 2016 року Назарій Цимбаліст підписав контракт із ЗСУ. Служив у 10-ій окремій гірсько-штурмовій бригаді оперативного командування «Захід». Захищав суверенітет і незалежність держави на сході країни, де отримав поранення.
У травні 2018 року був звільнений у запас. Повернувся до рідного міста, влаштувався автомеханіком.
З початком повномасштабного вторнення Росії був призваний на військову службу за мобілізацією 25 лютого 2022 року Коломийським міським територіальним центром комплектування і соціальної підтримки.
З 28 лютого призначений на посаду старшого навідника другого мінометного взводу мінометної батареї військової частини А -7154 102 бригади територіальної оборони імені полковника Дмитра Вітовського.
З 20 липня переведений на посаду головного сержанта командира міномета. 10 місяців захисник мужньо протистояв московському ворогу. Побратими згадують Назарія як виконавську людину, яка завжди з відповідальністю підходила до будь-якої справи. А ще його характеризують як хорошого, чуйного та порядного чоловіка. З Назаром можна було про все поговорити, порадитись, пожартувати і головне довірити найдорожче — власне життя.
30 грудня 2022 року сталося непоправне. Назарій Цимбаліст загинув унаслідок ворожого артилерійського обстрілу збройними формуваннями Російської федерації на околиці населеного пункту Дорожнянка Гуляйпільської міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області.
Свій останній спочинок Назарій Цимбаліст знайшов 5 січня 2023 року на Алеї слави міського кладовища.
За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента №25/2023 від 20 січня 2023 року нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Ім’я бійця Назарія Цимбаліста вписано в історію державотворення України та житиме вічно в нашій пам’яті та серцях.
Дмитро Пасюта — старший розвідник, навідник 24-ї окремої механізованої бригади імені Короля Данила.
Народився в Тлумачі 1 серпня 1993 року. В пꞌятирічному віці разом із батьками та старшою сестрою переїхав до села Новоолександрівка Дніпровської області.
Після дев'ятого класу вступив до Миролюбівського аграрного професійного ліцею на спеціальність «Тракторист-машиніст, слюсар ремонтник». Закінчив навчання в 2012 році. Тоді ж познайомився з своєю дружиною Уляною. Це було взаємне кохання із першого погляду.
Через два роки переїхав до дружини до Калуша. 24 серпня 2014 року в пари народився син Самір.
Дмитро був люблячим, турботливим чоловіком та батьком. Навчав сина їздити на велосипеді, самокаті та роликах. А ще привив Саміру любов до тварин, адже сам їх обожнював.
Дмитро вмів жартувати та знаходити спільну мову з будь-якою людиною, розповідає дружина Уляна.
«З ним завжди було про що поговорити. Ми постійно були разом і вдома все робили також разом — готували, прибирали. А ще він був майстром на всі руки. Усе міг полагодити. А якщо чогось не знав, то дивився відео на Ютубі і в нього все виходило».
Працював за різними спеціальностями у Калуші, Дніпрі, Польщі. Кожного літа в сім’єю до батьків у Дніпро. Саме на Дніпровщині востаннє бачив сестру Віту перед тим як поїхати в Донецьку область.
Друзі відгукуються про Дмитра Пасюту теплими та щирими словами. Один із його найкращих товаришів Максим Дмиденко згадує:
«Дмитро був одним із небагатьох друзів, що дійсно подадуть руку в тяжких життєвих ситуаціях. Завжди підтримував словом та ділом. Неможливо повірити, що його немає поруч з нами.Братику, ти завжди будеш з нами у наших серцях»
Товариш Сашко розповідає, що з Дмитром познайомився на роботі в жовтні 2020 року. З тих пір стали тісно спілкуватись, дружити. Каже, що Діма був для нього прикладом.
«Завжди веселий, життєрадісний, любив тварин, а особливо свого собаку. Найбільше любив свою сім'ю, був коханим чоловіком, люблячим батьком хорошим та щирим другом. Просто не віриться, що тебе більше з нами немає. Ти назавжди залишишся в нашій пам'яті, і в наших серцях» — зазначив товариш
25 серпня 2022 року Дмитра Пасюту мобілізували та направили на навчання з розвідки у село Старичі.
25 жовтня Дмитро Пасюта був прийнятий до 24-ї об'єднаної механізованої бригади імені короля Данила старшим розвідником. Далі його відправили на Донецький напрямок, де він відважно та відповідально виконував бойові завдання та захищав Україну.
Побратим Вітя запам'ятав Діму доброзичливим чесним та справедливим.
«Він був справжнім Героєм. На нього завжди можна було покластися. Він без вагань виручив би в будь-якій ситуації. А ще він був надійним побратимом та справжнім другом. Вічна йому пам'ять. Ми тебе не забудемо», — говорить військовослужбовець.
У ніч на 3 грудня 2022 року відбувся останній пекельний бій із ворогом поблизу села Курюмівка Бахмутського району під час якого Дмитро отримав вогнепальні поранення несумісні і життям. Йому назавжди залишиться 29. Поховали Героя 8 грудня на Алеї слави Калуського міського кладовища.
