Іван Іванович змінився після повернення зору до невпізнання Звісно, спочатку допомагали сусіди, соцпрацівники. Проте чоловіку потрібен був цілодобовий догляд та допомога. Тому погодився піти до Будинку літніх людей. Спершу думав, що буде перебувати в закладі в Запоріжжі, але волонтери відправили Івана Семенця до Калуша. Тут пенсіонер знайшов не тільки другий рідний дім, але й повернув собі втрачений зір.
«Вікна» поспілкувалися з Іваном Семенцем та з директором Калуського геріатричного центру Василем Ільницьким.
Іван Семенець народився 16 грудня 1940 року. Родом з села Таврійське (Кірове) Оріхівського району Запорізької області. Після закінчення середньої школи в рідному селі працював 5 років в колгоспі. Відтак — на заводі, який займався випуском сільськогосподарських причепів-кормороздавачів. У 1967 році працював на Запорізькому машинобудівному заводі (АТ «Моторсіч»). Одружений ніколи не був, дітей не має.
Втрачати зір пенсіонер почав у 79 років. Пригадує, що спочатку відчув помутніння в очах. Поїхав до місцевої лікарні, де йому витягли дерев'яні тріски з ока. Так, три дні тому чоловік працював циркуляркою, якою обробляв дерево, і щось, ймовірно, потрапило в око. Зір поступово почав падати й врешті склалося так, що Іван Іванович перестав бачити на обидва ока. Обслуговувати самого себе стало дуже важко — не міг ані зготувати їсти, ані навіть сходити в туалет. Став просити допомоги сусідів, соцпрацівників. Згодом пенсіонер зрозумів, що йому потрібно, щоб завжди хтось був поруч. Тому погодився піти до Будинку літніх людей. Волонтери відправили чоловіка до Калуша. Перед тим були зупинки в Дніпрі та у Львові.
Розповів Іван Семенець і про те, як в рідному селі зустрів початок війни.
«В нас сильних обстрілів не було. З початком війни пролетіли декілька ракет, які розірвалися. Вікна повибивало в кількох будинках. На тій вулиці, де я жив не було руйнувань, а центральному районі села завалило декілька будинків. Руйнування були в основному в Оріхово та поблизу міста», — зазначив мешканець Калуського геріатричного центру
Прибув 83-річний пенсіонер до Калуша 20 вересня. Директор Калуського геріатричного центру Василь Ільницький зазначив, що Іван Іванович прибув до них дезорієнтований у депресивному стані. До того ж і виявився незрячим. Під час обстеження в Калуській ЦРЛ з'ясувалося, що шанси повернути зір є. Тоді почали шукати спонсорів, які б могли допомогти.
«Зараз важко. Всі люди донатять військовим. Тому ми намагалися не залучати звичайних людей, а знайти небайдужих меценатів. Серед друзів, знайомих ми постійно говорили про потребу», — зізнається Василь Ільницький.
Звернулись до лікаря-офтальмолога Ярослава Бука, який пообіцяв, що поговорить з відомим київським лікарем-офтальмологом Володимиром Мельником, який своєю чергою порадить, що можна зробити в цій ситуації. Так, медик активно співпрацює з калуськими лікарями, тому погодився зробити операцію Івану Івановичу безплатно.
«Ми не втрачали часу, адже хотіли до 16 грудня, до дня його народження зробити йому подарунок. Тому не відкладали операцію на січень. Ми зробили все, що можливо, щоб операція відбулася 8 грудня. Все пройшло успішно. Людина кардинально змінилася, адже до того Іван Іванович лежав, їжу приносили, прогулянки тільки коридором під руку з медсестрою. Тепер став зовсім іншою людиною», — каже Василь Карольович.
Іван Семенець щиро вдячний адміністрації Калуського геріатричного центру за такий прекрасний подарунок до дня його народження.
«Я всім дякую від душі... В мене радості стільки. Я задоволений і дякую адміністрації, і лікарю, який погодився мені зробити операцію. Я взагалі нічого не бачив, при світлі бачив білу стіну. Мене в туалет за руку водили, їв навмання, тільки чув голоси. Після операції я почувався добре, ніякого болю не було. Зараз почуваю себе нормально».
Задоволений чоловік і умовами перебування в геріатричному центрі. Каже, що тут є всі умови, які потрібні людини для життя.
Директор геріатричного центру додав, що сам заклад європейського зразка, де є всі належні умови. Так, частина душів та туалетів навіть пристосовані для людей з інвалідністю. Проте геріатричний центр має ще і достатньо потреб. Так, декільком мешканцям необхідні слухові апарати. Також одному із жителів пансіонату необхідне операційне втручання із заміни кришталика.
Ірина БОРАЧОК, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
