Пам’ятник Францішеку Смольці було зруйновано радянською владою у 1946 році. Про це на Facebook-сторінці написав журналіст Богдан Скаврон, інформують "Вікна".
Звали його Францішек Смолька. Він народився у 1810 році в Калуші (тепер — Івано-Франківщина) в сім’ї чи то знімеченого чеха, чи то німця Вінцента Шмольке та, що характерно, угорки Анни Немет. Але з часом він став більшим поляком, ніж деякі поляки за походженням.
У 1899 році він помер у власному будинку у Львові, а невдовзі на одній з площ у центрі міста, названій на його честь (тепер — площа генерала Григоренка), відбулося відкриття пам’ятника, про яке писали тогочасні газети, зокрема краківське видання Nowości Illustrowane.
“Чотирнадцять років тому Францішек Смолька, один із найбільших польських парламентаріїв і національних діячів, помер у власному домі у Львові. Його ім’я, відоме і ціноване не тільки в Польщі, але й серед іноземців, особливо в Австрії, пов’язане з рядом історичних подій, які поставили його в центр уваги суспільного, політичного та національного життя.
Демократ із плоті й крові, щиро відданий своїй нації, він був прикладом польського державного діяча, який усе життя вмів зберегти незалежність, керувався розумом і серцем, за що поважали його і чужі, і свої”, - писала про нього ця газета.
У Nowości Illustrowane також детально описали життєвий шлях цього діяча.
“Життя Францішека Смольки було низкою труднощів і гарячих екстазів, сповнених урочистих моментів і трагічних переживань.
Його батько не вважав себе поляком, а мати була угоркою. Францішек, народжений у Калуші 1810 року, відвідував школи у Львові і тут познайомився з польською молоддю і від неї навчився бути поляком. І цю палку любов він зберіг на все життя.
У молодості брав активну участь у національному молодіжному русі у Львові.
Він очолював створене в 1834 році Товариство друзів народу, а після його розпаду в 1835 році створив Земельну конгрегацію. Крім напруженої політичної роботи, він закінчив юридичні студії, а в 1840 році вже був адвокатом. Потім він одружився з пані Леокадією Беккер де Зальцгейм, сміливою жінкою, яка була його дорогим другом і довіреною особою протягом усього його життя.
Через рік після весілля і через місяць після народження сина Смольку заарештували як одного з головних молодіжних лідерів. Він провів у в'язниці три з половиною роки, а його товаришем був Флоріан Земялковський. У 1842 році його засудили до страти. Помилуваний імператором, він покинув в'язницю в 1845 році, а потім з більшим запалом взявся за політичну роботу.
Нарешті настав 1848 рік. Вся Австрія зіткнулася з визначними історичними змінами. І в цей момент Смолька вийшов на передову всієї країни.
Обраний членом законодавчого сейму, він прославився як першокласний парламентарій і очолював австрійський парламент у найважчі моменти Віденської революції. Він стежив за безпекою і спокоєм не тільки Відня, а й усієї монархії.
У 1849 році починається його значна для Галичини праця. Як депутат Львівської міської ради, як депутат Сейму та парламенту, він скрізь працював на благо країни, яку дуже любив.
У 1881 році він знову стає головою парламенту і обіймає цю посаду 14 років. Смолька також займається будівництвом кургану Люблінської унії у Львові. У 1869 році він підхопив ідею спорудження цього пам'ятника і на власні значні кошти втілив цю ідею в життя.
Коли він помер у 1899 році після тривалої і плідної праці, країна вшанувала його пишним похороном, а тепер йому встановлено пам'ятник у Львові. Церемонія відкриття пройшла з великою урочистістю”, - писала газета.
Відкриття пам’ятника справді було дуже велелюдним на помпезним. Площу Смольки та прилеглі вулиці святково прикрасили, на урочистість з’їхалися не лише тогочасні польські політики Австро-Угорщини, були представники від чеського та німецького парламентів, гості з Польського царства, що входило до Російської імперії.
Тут зібралися зі своїми хоругвами представники місцевих промислових цехів, університету та інших навчальних закладів і наукових установ. Своєю присутністю вшанували дійство президенти (тобто мери) міст Львова та Кракова, маршалок (спікер) Галицького сейму та міський радник Будапешта.
Пам’ятник Францішеку Смольці було зруйновано радянською владою у 1946 році.
