Отримавши поранення, Микола наклав собі бандаж та почав надавати допомогу іншим пораненим Микола родом з Івано-Франківщини, чоловік добровольцем пішов захищати Батьківщину від ворога у перші ж дні повномасштабного вторгнення росіян. Дружина та обидва сини підтримали таке рішення Миколи і допомагали йому зібратися, інформують "Вікна" з посиланням на Західне регіональне управління Держприкордонслужби України — Західний кордон.
Воїна призначили у Чопський прикордонний загін. Після курсу навчань та тренувань Микола у складі зведеного підрозділу вирушив на північ України. Тут разом з побратимами виконував службово-бойові завдання та постійно системно тренувався. Відпрацьована злагодженість підрозділу та набуті знання стали запорукою успіху дій військових під час їх подальшої служби на Донеччині.
Другий виїзд на схід України виявився ще набагато важчим. Цього разу прикордонники діяли у складі штурмової бригади. Крок за кроком, метр за метром вони відвойовували позиції у ворога, відбивали ворожі атаки та наполегливо просувалися вперед.
Микола згадує, що найважчим було усвідомлення відповідальності за кожне прийняте рішення, яке могло вартувати життя побратимам. Безумовний авторитет прикордонника переконував інших, хто спершу був не впевнений, спонукав діяти відповідно до наказу.
В одному із штурмів чоловік отримав важке поранення у плече. Він наклав собі бандаж та почав надавати допомогу пораненим, шукати тих, з ким пропав зв’язок.
"Взагалі не йшлося про те, щоб залишити когось із побратимів, не знайти, не дочекатися. Ми завжди робили все, аби забрати тих, хто, на жаль, загинув, витягнути усіх поранених і доставити до точки евакуації", — ділиться спогадами Микола.
Після курсу лікування і реабілітації прикордонник повернувся у свій підрозділ. Наразі хлопці на ротації. Залишати їх він не має наміру.
"Ми уже два бойові виїзди разом, стали наче родиною. Усі маємо спільну мету, це Перемога. І я, і мої хлопці зробимо все, аби захистити нашу землю. Наші діти будуть жити на мирній землі", — каже прикордонник.
