Після лікарні вже понад три місяці поранений військовий фактично ізольований у квартирі Вікторія Блажко — з Гуляйполя Запорізької області. Прифронтове місто ворог обстрілює з початку повномасштабної війни. Тож жінка з дітьми переїхала у більш безпечну сусідню область. 27-річний син Олександр воював в АТО та у складі ЗСУ захищав Україну. З початку повномасштабного вторгнення росії знову став до лав ЗСУ. 17 лютого 2023 року у боях під Авдіївкою Олександр отримав важке поранення: куля пройшла крізь голову наскрізь та роздробила череп.
Захисника лікували в Києві, а 23 лютого доправили на лікування у Калуш. Щоб доглядати за сином та допомагати йому, 26 лютого до Калуша перебралася і його мама. Оселилися у квартирі на першому поверсі будинку на вул. Героїв України.
За словами Вікторії Блажко, до 22 вересня Олександр перебував в калуській лікарні. Тут проходив не лише лікування, а й реабілітацію. Якщо у перші тижні він був практично повністю нерухомим, то далі відновилася рухливість рук, почали поступово відновлюватися й ноги — Олександр підтягувався руками на тренажері та міг присідати. Однак після лікарні вже понад три місяці поранений військовий фактично ізольований у квартирі: на інвалідному візку він не може подолати шість сходинок під’їзду. І мама не може йому допомоги, адже Олександр має під два метри зросту та понад 100 кілограмів ваги.
Вікторія Блажко відзначає, що за ці три місяці фактично нівелюються результати попередніх занять, а м’язи ніг молодого чоловіка поступово атрофуються. Він ще має шанс повернутися до більш-менш нормального життя, однак для цього, у першу чергу, потрібно мати можливість вийти з квартири і продовжувати реабілітацію. Наприклад, займатися на спеціальних тренажерах, які є в дитячій поліклініці.
Катерина Полосіна, яка взялася допомагати Олександру та його мамі, — з Харкова, з Салтівки. З початком повномасштабної війни перебралася на Прикарпаття, і після того, як убезпечила своїх дітей, взялася за волонтерську роботу.
— Волонтери громадської організації «Оберіг нації» — це люди, націлені на допомогу. Вони допомагають машинами, дронами, а зараз збирають на генератори. Дуже багато допомагаємо харчовими продуктами. З Сашком Блажком ми зустрілися в лікарні, коли він був повністю нерухомим. В нього працювали лише щелепа і голова ворушилася — і більш нічого. Він був в лежачому тяжкому стані. Привезли його з Києва потягом. Ми йому з лютого, наскільки можемо, допомагаємо. Домовилися зараз про реабілітацію у Львові. На січень планують чергову операцію, після якої Львів готовий його прийняти і ми будемо його туди транспортувати. Дужа важко зараз хлопцям-бійцям — як там, так і тут. Вони зараз дуже самотні. Лікарі роблять усе, що можливо, але й нам потрібно бути трохи людянішими і згадати, що вони залишили здоров’я в обороні нашої землі, нашої України, — зазначає волонтерка.
Забезпечення доступності для Олександра Блашка та багатьох інших захисників, у яких війна забрала здоров’я, має стати одним з пріоритетів для місцевої влади. Однак розв'язання цієї проблеми є не таким простим, як видається.
За словами заступника міського голови Богдана Білецького, нові житлові будинки, магазини тощо облаштовують відповідно до вимог доступності: вони обов’язково мають мати умови для пересування людей на візках. Однак у будинках старої забудови забезпечити доступність дуже важко. Будинку на вул. Героїв України — 50 років. Тут немає пандусів, а сходова клітка настільки вузька і розташована під таким кутом, що встановити стаціонарний пандус фізично неможливо. Однак рішення будуть шукати.
Як запевнив Василь Фурда, директор управляючої компанії «Добродім», яка обслуговує цей будинок, пандус у під’їзді, де проживає Олександр з мамою, обов’язково зроблять. Можливе технічне рішення — платформа, яка буде закріплена з одного боку і яку опускатимуть для того, щоб з’їхати чи піднятися візком, а далі — підійматимуть. Також необхідні кріплення, щоб платформа не опускалася самовільно.
За словами Василя Фурди, вже були випадки коли комунальники встановлювали подібні пандуси там, де була така потреба, але мешканці під’їздів нарікали на них, навіть бувало і пошкоджували конструкцію. Однак керівник сподівається, що у цьому випадку калушани з розумінням поставляться до проблеми і підтримають потреби захисника.
У бюджеті Калуської громади на програму капітального ремонту житлового фонду передбачено 2 млн гривень: 1 млн гривень на ліфти і 1 млн гривень на інші капітальні ремонти. За словами Богдана Білецького, частину коштів з цього мільйона планують зарезервувати якраз для розв'язання проблеми доступності, зокрема, будуть точково, за зверненнями мешканців робити пандуси. Також вже дано доручення вивчати наявні можливості залучення грантових коштів для влаштування пандусів.
«Проблема є і вона наростатиме. Будемо рухатися у цьому напрямку», — запевнив заступник міського голови.
Богдана ТИМЧИШИН, журналістка
Олександр ЗАЛІСЬКИЙ, оператор-монтажер
