У компанії кота бійці проводять практично кожен день. Але хлопці кажуть, досі не збагнуть, як той пробирається у палати, пишуть "Подробиці".
Віталій, військовослужбовець Збройних сил України, розповідає:
"За ніч кіт може провідати всі палати. Зранку ми виходимо, його вже немає. Коли він виходить, як він виходить зі шпиталю ніхто не розуміє".
Військовослужбовець Євген з Кіровоградщини. Підірвався на міні на Донеччині. Вже другий місяць боєць в прикарпатському шпиталі на реабілітації — готується до протезування ноги. Каже: відновлюватися психологічно та фізично йому допомагає не тільки ціла команда медиків, але і цей кіт.
"Буває таке, що зранку виходиш. Не зрозумілі думки в голові. І тут прибігає тіло зранку. Кидається тут. Перемикає тебе на позитивну хвилю", — розповідає Євген.
Звати кота Брасс, або як лагідно всі його кличуть, — Брассік. В шпиталь його підкинули маленьким кошеням. Працівники кажуть: пожаліли хвостатого і залишити в себе. Зараз кіт — невід'ємна частина їхньої команди.
"Він спокійний, він не тікає, вій йде до хлопців чи просто в палату приходить, не кожен кіт би це робив. І я б сказав, що то як кусочок пазлика, якого нам бракувало, і який саме підійшов. То є лікарня і не можна коту сюди заходити, і на зборах про то проговорили, і вже лікарі за тим пильнують, але він все одно знаходить можливість прокрастися, і ніхто не бачить, як і коли", — розповідає керівник першого добровольчого хірургічного шпиталю Станіслав Онищук.
В медзаклад кота не пускають, кажуть працівники. Облаштували для нього місце в приміщені поруч зі шпиталем. Але кіт якимось чином непомітно щовечора пробирається в лікарню і ночує поруч із бійцями.
Воїни запевняють: Брассік — справжній реабілітолог. Відчуває, що в кого болить і лягає саме на ту частину тіла.
"Реабілітолог він на вищому рівні. Бувають же такі моменти, що і настрою нема, і болі. Він як відчуває — заходить в палати й лягає вночі на те ліжко, кому найгірше", — розповідає військовий Віталій.
Не пропускає Брасс й жодного тренування бійців. А коли заняття проходять на вулиці, ще й сам бере у них участь.
"Коли ми м'ячики беремо, із хлопцями займаємось, чи на кариматах показуємо вправи деякі, то він з нами разом починає повторювати, імітувати", — розповідає реабілітолог Наталя Сеньчак.
Працівники шпиталю кажуть: наразі думають, аби взяти й ще одного чотирилапого в їхню команду. Брассу на допомогу.