Про смерть артиста повідомила Буринська міська рада на Сумщині, звідки родом артист, інформують "Вікна".
"Україно мати", "Боже, дай Україні волю!", "Давайте разом заспіваєм, браття", "Чарівнице", "Щоб ти щасливою була", як іще тисячі рядків, знову і знову підхоплювали разом із Віталієм Васильовичем у глядацьких залах. Його харизма, щирість і відкритість, якими наче обіймав своїм оксамитовим баритоном, навіки звучатимуть у наших серцях", — йдеться у повідомленні.
Про причини смерті не повідомляється.
Довідка.
Віталій Білоножко — український співак, естрадний виконавець, народний артист України (1995), засновник і організатор періодичного Міжнародного фестивалю родинної творчості «Мелодія двох сердець». Народився 11 червня 1953 року у селі Слобода Буринського району на Сумщині.
Від 1981 року працював солістом Держтелерадіо України. Брав участь у Днях культури України в 25 країнах світу, зокрема у США, Канаді, Китаї, Великій Британії, Франції, Угорщині, Німеччині, Польщі, Чехословаччині, Японії, Сомалі та всіх республіках колишнього СРСР.
Загалом Віталій Білоножко випустив 6 компакт-дисків в Україні, США та Канаді, антологію власної творчості та 12 аудіокасет.
У 1999 році, разом з дружиною Народною артисткою України Світланою Білоножко став засновником регулярного Міжнародного фестивалю родинної творчості «Мелодія двох сердець», один із найпопулярніших у державі.
Виступав у концертних програмах, зокрема був постійним учасником благодійних акцій і гала-концертів, в тому числі на ТБ, опікувався фестивалем «Мелодія двох сердець», паралельно викладав на кафедрі естрадного співу в Київському національному університеті культури і мистецтв.
Віталій Білоножко — лауреат багатьох всеукраїнських та міжнародних пісенних фестивалів і конкурсів, багаторазовий дипломант музичної премії Шлягер року. У грудні 1995 року Віталію Васильовичу Білоножку було присвоєно звання народного артиста України. За високу професійну майстерність та вагомий внесок у розвиток та популяризацію української пісні артист нагороджений Міжнародним орденом Миколи Чудотворця (1998) та «Президентською Нікою» (1997), є кавалером орденів Ярослава Мудрого V ступеня (2003), «За заслуги» ІІІ ступеня (2008), «За заслуги» ІІ ступеня (2013).