Вічна пам’ять і слава Герою! Сергій Драбич — позивний «Джула», командир 1 штурмового відділення штурмової роти військової частини Т0950, народився 13 жовтня 1987 року в Калуші, інформують "Вікна" з посиланням на канал "Спогади крізь віки".
З дитинства жив і навчався в селі Верхня. Після закінчення дев'ятого класу вступив до Калуського хіміко-технологічного технікуму. Активно займався спортом, хореографією. З 2007 по 2011 навчався у Львівській політехніці.
З дитинства вирізнявся веселою вдачею, тому був активним учасником команди КВК свого вишу, визнаний кращим актором. Маючи лідерські якості, став головою профбюро. Сергій завжди був допитливим, сміливим і непохитним у своїх рішеннях. А ще був душею компанії, вірним надійним другом, доброю людиною.
З 2013 року Сергій працював слюсарем на ТЕЦ. Того ж року й одружився з коханою Наталею. А через рік, у листопаді 2014го, народилася донечка Соломійка.
2018 року Сергія, завдяки його сумлінності й старанності в роботі, переводять на посаду майстра зміни та направляють на підвищення кваліфікації до "Львівської політехніки". У 2021 році Сергій звільняється з роботи і їде на заробітки до Бельгії.
Коли у 2022 році почалася повномасштабна війна, повертається в Україну і 15 березня стає на її захист. У вересні того ж року народжується довгоочікуваний синочок Максимчик. Сергій дуже чекав на сина, але так і не встиг подарувати йому батьківське тепло, підтримку і любов, адже перебував на службі.
Загинув Сергій Драбич 29 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання у селі Іванівське Бахмутського району на Донеччині.
Похований 13 жовтня 2023 року в селі Верхня Калуського району на Івано-Франківщині. Сергій завжди був позитивною людиною, ніколи не опускав руки та в будь-якій ситуації шукав тільки плюси. Завжди міг розрадити й втішити, був надійною опорою, кажуть рідні.
«Він розбавляв моє життя яскравими фарбами, з ним хотілося жити, мріяти. Важко впоратися з такою втратою, важко змиритися, що частинки мене уже немає. Спочивай з миром, мій Герою, мій коханий чоловік, люблячий батько. Ти в нашому серці назавжди. Вічна і світла пам'ять тобі, наш рідненький», — каже дружина Наталя.
Рідні, куми, друзі, сусіди згадують Сергія позитивною, життєрадісною, розумною вірно і щирою людиною. Побратими Андрій Нефедов, Павло Сосненко та Любомир Волощак зазначають:
«Наша країна тримається на таких хоробрих, відчайдушних воїнах, з характером, які знищують ворога в холод, жару, лишають своє здоров'я, втрачають побратимів, власне життя — все заради спільної мети Перемоги. Ти був кращим серед рівних, одним з найяскравіших, добрих, вірних, світлих, відданих та сміливих людей. Справжній та щирий друг, який любив сім'ю, життя та Україну, людина з великої літери. Нам усім тебе не вистачатиме. Назавжди в пам'яті».