Євген закінчив ІФНТУНГ, опанував дві спеціальності, знає англійську, пройшов ІТ-курси. Про це розповідає мама героя — Євгенія. За її словами, легіонер три години лежав на полі бою, не було кому його забрати. Тривали безперервні обстріли, а в кінці ще й авіація підключилася. Командир наказав піти Євгенові. Він пішов і побачив, що в іноземця таке поранення, з яким його неможливо просто так нести. Вернувся на позиції і за допомогою ножа змайстрував ноші. А тоді вже з іншим легіонером вони понесли пораненого, інформують "Вікна" з посиланням на КНП "Обласна клініча лікарня Івано-Франківської обласної ради".
Несли декілька кілометрів, йти було важко через болото під ногами. Їх обстрілювати, вони ховалися. Коли назустріч їм вийшли четверо побратимів, вшістьох евакуація пішла легше. Вже майже донесли до еваку, але їх накрив мінометний обстріл.
Євген з командиром були попереду, то їх поранило найбільше, зазначає жінка. Зокрема, одну ногу в сина майже відірвало одразу, вона висіла на м'язах, на шкірочці. Якби хлопці не поставили йому турнікет, то взагалі не вижив би... А на другій нозі вирвало кавалок м'язів з передньої частини стегна, зразу над коліном, 18 см в довжину і 15 см в ширину, як написано в діагнозі у виписці...
Пані Євгенія безмежно вдячна всім, хто врятував її сина: "Дякую золотим рученькам лікарів, дякую побратимам сина, що накладали турнікети, його однокласникам, друзям і нашим односельцям за підтримку. Думаю, це все врятувало йому життя". Вона постійно поруч з Євгеном, робить перев'язки, супроводжує з опікового відділення до Центру реабілітації, вже кілька днів, як він може підводитися й потроху працювати з фізичним терапевтом.
Також пані Євгенія розповідає, що у перші дні після ампутації у сина були дуже страшні фантомні болі. Спати не міг ні вдень, ні вночі, дуже вимучувався. Аж поки не прийшов психотерапевт і дав антидепресанти, які забрали якусь частину того болю.
Жінка вважає, що найгірше вже позаду і син впевнено йде на поправку. Тим паче, що й "атмосфера в палаті позитивна, і хлопці хороші".
Пані Євгенія дякує Богові і пишається сином, що він не втік, не ховався від армії, що він справжній чоловік. Називає його "свідомим і розумним хлопцем". Євген закінчив ІФНТУНГ, опанував дві спеціальності, знає англійську, пройшов ІТ-курси. Працював в офісі фірми, що постачає автозапчастини по всій області.
"Я просто горда, що в мене такий син. Звичайно, шкода, що немає ніженьки і друга повноцінно не працює, — каже пані Євгенія. — Але син — справжній захисник! Коли сталася біда з країною, він пішов на захист Батьківщини. Неймовірно цим пишаюся!"
У вільний від допомоги синові час пані Євгенія читає книгу "Моя УПА" франківської авторки Люби Загоровської.
