Ще під час навчання у школі Богдан Зубик хотів пов'язати своє життя з медициною Богдан Зубик народився у Львові у 1939 році. Ще під час навчання у школі в рідному Львові бажав пов'язати своє життя з медициною, інформують "Вікна" з посиланням на Івано-Франківський національний медичний університет.
"Ні батьки, ні родичі мене не силували до цього, — пригадує Богдан Андрійович. — Після 10-го класу школи я поступив на педіатричний факультет Львівського медичного інституту".
Після закінчення інституту за направленням поїхав працювати до Верховини.
"То тепер в студентів-медиків є інтернатура, а тоді видали на руки диплом, і вперед на роботу в район, — розповідає Богдан Зубик. — І треба було працювати. А робота була відповідальна — одразу ж на посаді головного лікаря районної дитячої лікарні. То був 1961 рік, лікарню тільки відкрили, педіатрів там не було, тож нам довелося налагоджувати цю роботу".
Після чотирьох років у Верховині Богдан Зубик вступив на клінічну ординатуру при Івано-Франківському медичному інституті. Після закінчення працював у Тисменицькій районній лікарні завідувачем дитячого відділу. Далі була служба в армії на посаді старшого лікаря полку. Після демобілізації у 1970 році працював головним лікарем Івано-Франківської обласної дитячої лікарні. У 1972 році Богдан Зубик вступив в аспірантуру Івано-Франківського медінституту, і з того часу, ось уже понад 50 років, продовжує працювати тут. З 1976 року займається дитячими інфекційними хворобами.
Праця в інституті, а нині університеті, завжди поєднується з лікувальною роботою:
"Раніше в області була дуже висока дитяча смертність. Нас закріплювали за районами, і мені завжди випадало працювати у найбільш віддалених районах: Верховинському, Косівському, Городенківському, де була висока дитяча смертність. Робив обходи, оглядав діток, коректував їхнє лікування, давав поради лікарям".
Тоді праця педіатра дуже відрізнялася від нинішньої.
"Не було реанімаційних відділень, — розповідає Богдан Зубик. — Усі тяжкі хворі лежали у звичайних палатах, там же і проводилась інтенсивна терапія. Значно пізніше у відділах почали організовувати по одній палаті інтенсивної терапії. Лише у 1980-х почали з'являтися окремі реанімаційні відділення".
Лікар також наголошує, медицина була не на тому рівні, що зараз:
"Підходи до лікування були інші, класифікації інші, методики інші. Не було й медикаментів, з антибіотиків були лише пеніцилін і стрептоміцин. То тепер ми можемо для кожного мікроба вибирати різні антибіотики. Раніше того не було. Постійно були дефіцити препаратів. Не всі препарати навіть були доступні для простих людей. Був закон, який забороняв лікарю не те, що виписувати рецепт, а просто на словах рекомендувати людям препарат, який нехай і допомагає при хворобі, але якщо його немає в аптеці. Усе могли "дістати" тільки представники державного партійного апарату. В обкомівських лікарнях було все".
Також у лікарнях не було якісної апаратури:
"У нас в районній лікарні навіть не було операційного стола. Нам дали якийсь стіл, списаний з хірургії дитячої обласної лікарні. Я вже не говорю про апарати анестезії. Усе йшло централізовано, через бази постачання. Лікарні не мали права самі щось купувати. Зараз із цим усе значно легше і простіше".
В 1990-х роках Богдан Зубик також був обласним дитячим інфекціоністом. Нині працює доцентом кафедри дитячих інфекційних хвороб Івано-Франківського національного медичного університету.
"Звісно, важкі хворі й зараз трапляються, не всім, на жаль, можемо допомогти, але це не до порівняння з тим, що було колись. Порівняно з роками, коли я починав, зараз смертність дітей до одного року зменшилась у 10 разів. Якщо раніше багато дітей помирали від інфекційних хвороб, то тепер на першому місці вроджена патологія", — розповідає медик.
Богдан Андрійович Зубик пов'язав із медициною не лише професійне життя, а й своє захоплення. Він знаний в Україні філателіст, і спеціалізується на медичній тематиці. У філателію його затягнув молодший брат, а першим у родині філателістом був батько-фронтовик, який пройшов радянсько-німецьку війну з першого до останнього дня. Закінчив війну в Празі. Далі його відправили на японський фронт. Додому повернувся у грудні 1945 року.
Поштові марки Богдан Зубик збирає з 1976 року. Колекціонує марки, конверти, а також поштівки і картмаксимуми. Найбільше в колекції теми Червоного Хреста, інфекційних хвороб. Є екземпляри ще часів Першої світової війни.
Філателія — чудове джерело для самоосвіти. Чимало інформації, цікаві та маловідомі факти про історію медицини Богдан Андрійович дізнався зі своїх марок і конвертів. Наприклад, відомий французький письменник Франсуа Рабле, за життя був відомим лікарем. Лікарем був і польський астроном Миколай Копернік, а вчився він у відомого українського науковця епохи Відродження Юрія Котермака (Дрогобича).
Як каже Богдан Зубик, на жаль, філателія нині занепадає. Якщо раніше в області було 700-800 філателістів, то нині буде добре, якщо набереться 40 чоловік. Попри це Богдан Андрійович не полишає свого захоплення.
Сьогодні ім'я доцента Богдана Зубика відоме далеко за межами Івано-Франківщини. Чимало відомих лікарів і науковців є його учнями, і він продовжує ділитися своїми знаннями і досвідом з новими поколіннями студентів-медиків.
